Откровение 6-11

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version

Печатки

6 Коли Ягня зламало першу печатку, я почув, як одна з чотирьох живих істот громоподібним голосом сказала: «Прийди!» ² Потім я побачив переді мною білого коня і вершника на ньому, який в руці тримав лук. Йому був даний вінець переможця, і вирушив він розбити ворога, та отримати перемогу над ним.

³ Ягня зламало другу печатку, і я почув, як друга жива істота сказала: «Прийди!» ⁴ Тоді вийшов інший кінь, рудий, мов полум’я. Його вершнику дана була влада позбавляти землю миру й примушувати людей вбивати одне одного. І було йому дано великого меча.

⁵ Коли Ягня розламало третю печатку, я почув, як третя жива істота сказала: «Прийди!» Тоді я глянув, а переді мною стоїть кінь вороний, й вершник на ньому тримає в руці терези. ⁶ Тоді я почув щось на зразок голосу, що долинав від тих чотирьох істот, який говорив: «Одна міра^[a] пшениці за динар, і три міри ячменю за динар. Але не зіпсуй олію та вино!»

⁷ Ягня зламало четверту печатку, і я почув, як голос четвертої живої істоти промовив: «Прийди!» ⁸ Тоді глянув я, а переді мною—блідий кінь. Вершник, який сидів на ньому, був смертю, а за ним слідом йшло пекло. І влада була їм дана над четвертою частиною світу вбивати мечем, голодом, хворобами, та за допомогою диких звірів.

⁹ Коли Ягня розламало п’яту печатку, я побачив під вівтарем душі тих, хто був убитий за вірність Слову Божому і за істину, що вони одержали. ¹⁰ Вони голосно гукали: «Святий та істинний Володарю, скільки ж іще часу до Твого Суду й покарання людей землі за смерть нашу?»

¹¹ Кожному з них було дано білий одяг і сказано їм ще трохи зачекати, доки доповниться число їхніх братів і сестер, слуг Христових, які мали бути вбиті, як і вони.

¹² Коли Ягня зламало шосту печатку, я побачив, як стався великий землетрус. Сонце стало чорним, немов волосяниця, а повен місяць зробився кривавим. ¹³ Зірки з неба попадали на землю, як недозрілі фіґи падають із фіґового дерева від сильного вітру. ¹⁴ Небеса розкололися і скрутилися, немов сувій, а всі гори й острови зсунулися зі своїх місць.

¹⁵ Тоді всі люди: царі земні, правителі, воєначальники, багаті та могутні, раби й вільні, сховалися в печери, та серед скель у горах. ¹⁶ І сказали вони горам і скелям: «Обваліться на нас, і сховайте нас від Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Ягняти! ¹⁷ Великий День Їхнього гніву настав, і хто зможе пережити його?»

Сто сорок чотири тисячі відзначено печаткою Бога

7 Після цього, я побачив чотирьох Ангелів, які стояли на чотирьох кутах світу, й стримували вітер, щоб той не міг повіяти на землю, море чи дерева. ² Потім побачив я іншого Ангела, який йшов зі сходу, та ніс печатку Живого Бога. І крикнув він гучним голосом до чотирьох Ангелів, котрим дана була сила руйнувати землю та моря. ³ Він сказав: «Не пошкодьте ні землі, ні моря, ні дерев, доки ми не позначимо слуг нашого Бога печаткою на чолі». ⁴ Потім я почув те число людей, яких було відзначено печаткою; сто сорок чотири тисячі з кожного роду ізраїльського:

Люди Божі перед престолом

⁹ Потім я подивився, а переді мною величезний натовп людей, яких не злічити. Люди з кожної нації, зі всіх племен, народів стояли перед престолом і перед Ягням, вбрані в біле, а в руках у них—пальмове віття. ¹⁰ І гукали вони: «Перемога належить Богу нашому, Який сидить на престолі, і Ягняті!»

¹¹ Всі Ангели стояли навколо престолу, старійшин й чотирьох живих істот. Ангели впали долілиць перед престолом і почали прославляти Бога, ¹² кажучи: «Амінь! Нехай буде благословення, слава, мудрість, дяка, честь, міць і сила нашому Богу на вічні віки. Амінь!»

¹³ Потім один із старійшин запитав мене: «Хто ці люди у білому вбранні? Звідки вони прийшли?»

¹⁴ Я відповів йому так: «Пане, ти знаєш, хто вони».

Тоді він мені сказав: «Це люди, які пройшли через великі страждання; вони омили одяг^[b] свій і вибілили його кров’ю Ягняти. ¹⁵ Ось чому вони перед Божим престолом і прославляють Його день і ніч у Його храмі. Той, Хто сидить на престолі, захистить їх Своєю присутністю. ¹⁶ Ніколи вже не страждатимуть вони від голоду чи спраги, ні сонце не палитиме їх, та ніяка спека не страшна їм. ¹⁷ Бо Ягня, Яке знаходиться біля самого престолу, буде їхнім пастирем і водитиме їх до джерел вод життєдайних. І Бог витре кожну сльозу з їхніх очей».

Сьома печатка

8 Коли Ягня розламало сьому печатку, то на небесах на півгодини запанувала тиша. ² Потім я побачив сімох Ангелів, які стояли перед Богом, і сім сурм було їм дано.

³ Далі підійшов інший Ангел і став біля вівтаря. Він мав золоте кадило, й було йому дано багато ладану, щоб із молитвами всіх святих людей покадити на золотому вівтарі перед престолом. ⁴ І знявся разом із молитвами святих дим кадильний з рук Ангела до Бога. ⁵ Потім Ангел узяв кадило, наповнив його вогнем із вівтаря й кинув на землю. Тоді пролунав грім, здійнявся шум, спалахнули блискавиці й стався землетрус.

Сім Ангелів сурмлять у сурми

⁶ І сім Ангелів, які мали сурми приготувалися сурмити.

⁷ Перший Ангел засурмив, і стався град та вогонь, перемішані з кров’ю, і все те вилилося на землю. Третина землі, дерев й уся зелена трава згоріли у вогні.

⁸ Засурмив другий Ангел, і ніби величезна гора, охоплена вогнем, упала в море, перетворивши третину моря на кров. ⁹ Третина всього живого в морі повмирала й третина кораблів була знищена.

¹⁰ Засурмив третій Ангел у сурму свою, і велика зірка, що сяяла, немов світильник, упала з неба на третину всіх річок та джерел. ¹¹ І ймення зірки тієї—«Полин»^[c]. Тож третина води стала гіркою, та багато людей вмерло від тієї води.

¹² Засурмив у сурму четвертий Ангел, і третина сонця й місяця, й третина зірок були вдарені. Третина їх згасла, і третина дня, а також третина ночі втратили своє світло.

¹³ Потім поглянув я і побачив орла, який летів у височині. Він промовляв гучним голосом: «Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, бо три сурми напоготові і засурмлять незабаром три Ангели!»

Сарана

9 П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні. ² Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.

³ З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам. ⁴ Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі. ⁵ І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона. ⁶ І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

⁷ Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських. ⁸ Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів. ⁹ На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми. ¹⁰ Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців. ¹¹ Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»^[d], гебрейською мовою, а грецькою мовою—«Аполліон» (або «Руйнівник»).

¹² Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.

Нові кари

¹³ Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом. ¹⁴ І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат». ¹⁵ Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства. ¹⁶ Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.

¹⁷ У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка. ¹⁸ Цими трьома карами—вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства. ¹⁹ Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.

²⁰ Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити. ²¹ Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.

Ангел із сувоєм

10 Потім я побачив іншого могутнього Ангела, який спускався з небес. Його огортала хмара, а навколо голови сяяла веселка. Обличчя було, як сонце, а ноги, немов вогняні стовпи. ² У руці він тримав маленький розгорнутий сувій. Поставивши праву ногу у море, а ліву на землю, ³ він закричав гучним голосом, що нагадував лев’яче рикання. Коли гукнув він, то сім громів заговорили голосами своїми. ⁴ Коли заговорили сім громів, то приготувався я було писати, але тут почув голос Небесний: «Збережи в таємниці те, що сказали сім громів, не записуй того».

^5-6 Потім Ангел, якого я бачив, котрий стоїть у морі й на землі, підняв правицю до Неба й поклявся Тим, Хто живе вічно, Хто створив небеса з усім існуючим, і землю з усім, що є на ній, і море з усім сущим у ньому: «Затримки більше не буде! ⁷ Коли настане час почути сьомого Ангела, коли він буде готовий засурмити в сурму, тоді й здійсниться таємний Божий Задум—Добра Звістка, яку Він оголосив слугам Своїм—пророкам».

⁸ Потім голос, який я вже чув і який линув з небес, знову заговорив до мене: «Піди й візьми сувій з руки Ангела, який стоїть у морі й на землі».

⁹ Отож пішов я до Ангела й попросив віддати мені маленький сувій. Він відповів: «Візьми і з’їж його. В шлунку твоєму буде гірко, а в роті солодко, як від меду». ¹⁰ Я взяв маленький сувій з руки Ангела і з’їв його. І був він такий солодкий в роті, як мед, а коли я ковтнув його, у моєму шлунку стало гірко. ¹¹ Тоді сказали мені: «Ти повинен знову пророкувати про багато народів, племен, мов і царів».

Два свідки

11 І дано мені ціпок, подібний до жезла, і сказано було: «Встань й обміряй храм^[e] Божий і вівтар, а також порахуй тих, хто там поклоняється. ² Але не враховуй зовнішнє подвір’я, бо віддано його невіруючим. Вони будуть топтати святе місто сорок два місяці.

³ Я дам право двом своїм свідкам, і будуть вони пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, і вбрані вони будуть в волосяниці». ⁴ А свідки ці—дві оливи і два світильники, які стоять перед Господом землі. ⁵ І якщо хтось намагатиметься завдати їм шкоди, то вогонь вирветься з їхніх уст і спопелить їхніх ворогів. Кожний, хто спробує завдати їм шкоди, загине саме так. ⁶ У них є сила замкнути небеса, щоб не було дощу, поки вони будуть пророкувати. В них сила над водами: вони можуть перетворити їх на кров. І мають вони силу вдарити землю всілякою карою стільки разів, скільки забажають.

⁷ Як закінчать вони свідчення свої, то дикий звір, який виходить з безодні, нападе на них. Він їх переможе і повбиває. ⁸ Трупи їхні будуть лежати на вулицях цього великого міста, яке символично^[f] зветься Содом і Єгипет, де Господь був розіп’ятий. ⁹ Люди всіх народів, племен, мов і націй будуть дивитися на їхні мертві тіла три з половиною дні і не дозволятимуть поховати їх. ¹⁰ Мешканці землі будуть радіти з цього і веселитися, і надсилати одне одному подарунки, бо ці два пророки мучили жителів землі.

¹¹ Але через три з половиною дні оживляючий Дух Божий увійде в пророків і вони зведуться на ноги. Величезний жах охопить тих, хто побачить це. ¹² А пророки почули голос гучний, що лунав з небес: «Підійдіть сюди!» І піднялися вони в Небеса на хмарі, а вороги їхні спостерігали за ними.

¹³ В цю саму мить стався величезний землетрус, одна десята міста була зруйнована. Сім тисяч людей загинуло під час землетрусу, а решта страшенно перелякалась. І прославили вони Бога Небесного. ¹⁴ Друга кара минулася, але пам’ятайте, що третя надходить.

Сьома сурма

¹⁵ Сьомий Ангел засурмив у сурму й гучні голоси почулися з небес. Вони промовили:

¹⁶ Тоді двадцять чотири старійшини, які сиділи перед Богом на своїх престолах, упали долілиць і почали прославляти Бога, ¹⁷ кажучи:

¹⁹ Тоді Божий храм на небесах розкрився, і видно стало ковчег Його Заповіту^[g] в храмі Його. Тоді спалахнули блискавиці, здійнявся шум, пролунав грім, почався землетрус і посипався великий град.