От Луки 18

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Притча про несправедливого суддю та вдову

18 Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії. ² Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав. ³ У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”

^4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».

⁶ І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя? ⁷ То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм? ⁸ Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»

Притча про збирача податків й фарисея

⁹ Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу: ¹⁰ «Двоє чоловіків прийшли до храму помолитися. Один був фарисеєм, другий—збирачем податків. ¹¹ Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші—розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків. ¹² Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.

¹³ А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!” ¹⁴ Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».

Ісус благословляє дітей

(Мт. 19:13-15; Мк. 10:13-16)

¹⁵ Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм. ¹⁶ Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони. ¹⁷ Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».

Ісус розмовляє з багатим чоловіком

(Мт. 19:16-30; Мк. 10:17-31)

¹⁸ Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?» ¹⁹ Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. ²⁰ Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”^(A).

²¹ А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”. ²² Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».

²³ Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий. ²⁴ Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже! ²⁵ Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

Неможливе для людей—можливе для Бога

²⁶ Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?» ²⁷ Ісус відповів: «Неможливе для людей—можливе для Бога». ²⁸ Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»

^29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».

Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння

(Мт. 20:17-19; Мк. 10:32-34)

³¹ Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться. ³² Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього. ³³ Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».

³⁴ Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.

Зцілення сліпого

(Мт. 20:29-34; Мк. 10:46-52)

³⁵ Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак. ³⁶ Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося. ³⁷ І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета. ³⁸ І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» ³⁹ Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

⁴⁰ Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його: ⁴¹ «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».

⁴² Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала^[a] тебе». ⁴³ І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.