Від Іоана 20  Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version

Звістка про Ісусове воскресіння

(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Лк. 24:1-12)

20 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемна Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто. ² Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».

³ Петро з тим учнем одразу ж пішли туди. ⁴ Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший. ⁵ Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.

^6-7 У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці. ⁸ Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив. ⁹ Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.

Ісус являється Марії Маґдалені

(Мк. 16:9-11)

¹⁰ Після цього учні повернулися додому. ¹¹ Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину, ¹² і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати. ¹³ Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його». ¹⁴ Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.

¹⁵ Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».

¹⁶ Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!» ¹⁷ Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх^[a] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”». ¹⁸ Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.

Ісус являється Своїм учням

(Мт. 28:16-20; Мк. 16:14-18; Лк. 24:36-49)

¹⁹ Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!» ²⁰ Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа. ²¹ Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас». ²² Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий. ²³ Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».

Ісус являється Хомі

²⁴ Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком^[b], не було разом з усіма, коли приходив Ісус. ²⁵ Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»

²⁶ Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!» ²⁷ Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір». ²⁸ І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!» ²⁹ Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».

Чому Іоан написав цю книгу

³⁰ Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі. ³¹ Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім’я.