От Иоанна 10

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Пастух і його вівці

10 Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець. ² Хто ж йде через браму, той вівчар своєї отари. ³ Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону. ⁴ Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос. ⁵ Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».

⁶ Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.

Ісус—добрий Пастир

⁷ І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець. ⁸ Всі ж, хто приходив до Мене—то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися. ⁹ Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно. ¹⁰ Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.

¹¹ Я—добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець. ¹² Наймит—то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч. ¹³ Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.

¹⁴ Я—добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене. ¹⁵ Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець. ¹⁶ Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом^[a].

¹⁷ Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову. ¹⁸ Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».

¹⁹ Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці. ²⁰ Багато хто з них казав: «Він навіжений, то біс змусив Його втратити глузд. Навіщо ви Його слухаєте?» ²¹ Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»

Юдеї проти Ісуса

²² Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення^[b]. Стояла зима. ²³ Ісус походжав у храмі по Соломоновому ґанку. ²⁴ Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».

²⁵ Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь. ²⁶ Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви. ²⁷ Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною. ²⁸ І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.

²⁹ Мій Отець, Який дав їх Мені,—величніший за всіх^[c]. Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого. ³⁰ Отець Мій і Я—єдині».

³¹ Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його. ³² А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»

³³ Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».

³⁴ І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”^{(A) 35-36} Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я—Син Божий”.

³⁷ Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені. ³⁸ Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій—у Мені, а Я—в Отці Своєму».

³⁹ Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити, бо Ісус не дався їм у руки.

Ісус по той бік ріки Йордан

⁴⁰ Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там, і ⁴¹ багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка—правда!» ⁴² І багато з тих, хто був там, повірили в Нього.