«Прости нам всі гріхи, що ми вчинили.
    Прийми оці слова, як жертву,
    що ми підносимо тобі—хвалу з уст наших^[a].
³ Не варто мчати до Ассирії,
    бо вона нас не врятує.
Не скажемо тому, кого самі створили:
    „Ти—Бог наш, через Тебе й сирота зігрітий”».

⁴ Господь говорить: «Я вибачу їх за те,
    що вони прагнули покинути Мене.
Я буду їх любити вільно,
    бо гнів Мій відвернувся вже від них.
⁵ Я буду, мов роса для Ізраїлю.
    Він проросте, немов лілія,
    вкорениться, немов ливанський кедр.
⁶ Його коріння розростеться рясно,
    і буде він розкішний, як олива
    а запах, наче у кедрових лісів Ливану.
⁷ Народ Ізраїлю знову буде жити під захистом Моїм.
Вони ростимуть, мов пшениця,
    виганятимуться, мов лоза.
    І слава Ізраїлю буде, як вино Ливану.

⁸ Ефраїме, не матиму Я більше ніякого діла
    до тих бовванів^[b].
Я той, хто відповідає на молитви твої,
    та зберігає тебе^[c].
Я, мов вічнозелений й розкішний кипарис.
    Твоє благословення приходить від Мене».

⁹ Хто мудрий, хай збагне усе це,
    хто розуміння має, хай того навчиться.
Прямі путі Господні,
    й лише праведні ходять ними.
    Хто коїть гріх на тім путі, тих спіткає смерть^[d].