Add parallel Print Page Options

(14-3) Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!

(14-4) Ашшур не спасе нас, не будемо їздити ми на коні, і не скажемо вже чинові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота.

(14-5) Ворохобність їхню вилікую, добровільно любитиму їх, бо Мій гнів відвернувся від нього.

(14-6) Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван.

Read full chapter

Слова любові запишіть й до Господа із ними поверніться. Скажіть Йому:

«Прости нам всі гріхи, що ми вчинили.
    Прийми оці слова, як жертву,
    що ми підносимо тобі—хвалу з уст наших[a].
Не варто мчати до Ассирії,
    бо вона нас не врятує.
Не скажемо тому, кого самі створили:
    „Ти—Бог наш, через Тебе й сирота зігрітий”».

Господь простить Ізраїль

Господь говорить: «Я вибачу їх за те,
    що вони прагнули покинути Мене.
Я буду їх любити вільно,
    бо гнів Мій відвернувся вже від них.
Я буду, мов роса для Ізраїлю.
    Він проросте, немов лілея,
    вкорениться, немов ливанський кедр.

Read full chapter

Footnotes

  1. 14:2 хвалу з уст наших Буквально «плоди уст наших».