Add parallel Print Page Options

Пророцтво на Ніневію. Книга видіння елкошейця Наума.

Палкий Бог, і мстивий Господь, Господь мстивий та лютий, Господь мстивий до тих, хто Його ненавидить, і пам'ятає про кривду Своїх ворогів.

Господь довготерпеливий і великої потуги, та очистити винного Він не очистить. Господь у бурі та в вихрі дорога Його, а хмара від стіп Його курява.

Як загнівається Він на море, то сушить його, і всі ріки висушує, в'яне Башан та Кармел, і в'яне та квітка Лівану.

Гори тремтять перед Ним, а підгірки топніють, перед обличчям Його трясеться земля та вселенна, та всі її мешканці.

Хто встоїть перед гнівом Його, і хто стане у полум'ї люті Його? Його шал виливається, мов той огонь, і розпадаються скелі від Нього!

Добрий Господь, пристановище Він у день утиску, і знає Він тих, хто на Нього надіється!

Але в зливі навальній Він зробить кінця між Його заколотниками, і ворогів зажене у темноту.

Що ви думаєте проти Господа? Бо Він зробить кінця, не постане два рази насильство.

10 Бо вони переплутані, наче той терен, і повпивались, немов би вином, вони будуть пожерті зовсім, мов солома суха!

11 З тебе вийшов задумуючий проти Господа лихо, радник нікчемний.

12 Так говорить Господь: Хоч були б найсильніші і дуже численні, та постинані будуть вони, та й минуться! І хоч Я тебе мучив, та мучити більше тебе вже не буду!

13 А тепер Я зламаю ярмо його, яке на тобі, і пута твої позриваю.

14 І накаже на тебе, Ашшуре, Господь: Більш не буде вже сіятися з твого ймення! З дому бога твого Я боввана та ідола витну, зроблю тобі гроба із них, бо ти став легковажений.

15 (2-1) Ось на горах ноги благовісника, що звіщає про мир: Святкуй, Юдо, свята свої, виконуй присяги свої, бо більше не буде нікчемний ходити по тобі, він витятий ввесь!

(2-2) На тебе йде розпорошувач, твердині свої стережи, виглядай на дорогу, зміцняй свої стегна, міцно скріпи свою потугу,

(2-3) бо верне Господь велич Якова, як велич Ізраїля, що їхні спустошителі поруйнували, і понищили їхні виноградні галузки.

(2-4) Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища.

(2-5) Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид немов полум'я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки.

(2-6) Він згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги.

(2-7) Брами річок відчиняються, а палата руйнується.

(2-8) І постановлено: буде оголена, відведеться в полон, а рабині її голоситимуть, мов ті голубки, що воркують на персах своїх.

(2-9) І Ніневія як саджавка водна, що води її відпливають. Стійте, стійте! Та немає нікого, хто б їх завернув!

(2-10) Розграбовуйте срібло, розграбовуйте золото, немає кінця наготовленому, багатству коштовних речей.

10 (2-11) Знищення та зруйнування й спустошення буде... І серце розтопиться, і ноги дрижатимуть, і корчі по крижах усіх, а обличчя їх всіх на червоно розпаляться.

11 (2-12) Де леговище левів, і для левчуків пасовище, що там ходив лев та левиця, та левеня, і ніхто не лякав?

12 (2-13) Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він, і печери свої переповнював здобиччю, а лігва свої награбованим.

13 (2-14) Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і попалю серед диму твої колесниці, а твоїх левчуків поїсть меч, і повитинаю з землі грабування твої, і вже не почується голос твого посла.

Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього!

Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява,

і гін верхівця, і полум'я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп,

це за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди за чари свої.

Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам твій стид!

І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище!

І станеться, кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: Пограбована Ніневія! Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів?

Чи краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, вода коло нього, що вал його море, від моря його мур?

Етіопія сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч,

10 та й він на вигнання пішов, у полон... А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті.

11 Уп'єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти!

12 Всі фортеці твої, мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть.

13 Ось народ твій немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви.

14 Води на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку.

15 Там огонь тебе з'їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана,

16 понамножуй купців своїх більше від зірок небесних, але гусінь та знищить тебе й полетить!

17 Вельможні твої немов та сарана, гетьмани твої мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували.

18 Твої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, і немає кому позбирати його.

19 Нема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, бо над ким твоє зло не ходило постійно?

Це пророцтво про Ниневію[a]. Це книга про з’яву, що була Наумові з Елкоша.

Господь лихий на Ниневію

Господь—ревнивий Бог,
    Який воздає винним за гріхи.
    Господь відплачує і гніву повний.
Господь мститься тим, хто чинить Йому опір,
    і лютий Він до ворогів Своїх.
Господь довготерплячий, але дуже могутній,
    Всевишній не дозволить винним уникнути кари.
Коли іде Він, вихори і бурі слідують за Ним,
    і як люди ходять по землі,
    так і Господь ступає по хмарах.
Він морю дорікає і висушує його
    і випаровує річки усі.
Башан і Кармел геть марніють,
    і цвіт Ливану засихає.
Гори перед Ним здригаються,
    і розсипаються узвишшя.
Земля здіймається в присутності Його,
    і світ здіймається, і всі, хто в нім живе.
Хто встоятиме перед Божим гнівом,
    хто витримає гнів Його палкий?
Немов вогонь, розливається гнів Його
    і скелі кам’яні трощаться перед Ним.
Господь благий притулком є у лихоліття час.
    Він завжди захищає тих,
    хто покладається на Нього.
Він край кладе усім, хто чинить Йому опір,
    і переслідує Він ворогів Своїх до смерку.
Що ви замислюєте проти Господа?
    Він ваші задуми зруйнує вщент,
    щоб більше ворожнечі не було.
10 Ви палатиме, неначе сухе гілля під казаном,
    вас буде зжерто, мов бур’ян сухий вогнем.
11 Ассирія, із тебе вийшов той,
    хто проти Господа замислює лихе,
    хто радить нечестивість.

12 Господь говорить до Юдеї так:

«Хай хоч які вони численні й дужі,
    та все одно їх вигублено й видворено буде.
Хоч Я й примушував тебе страждати, Юдеє,
    Я більше горя не нашлю на тебе.
13 Тепер зламаю Я твоє ярмо ассирійське,
    кайдани ассирійські з тебе скину».

14 Господь віддав наказ про ассирійського царя:
    «Не матимеш ти більше нащадків.
Із твого храму викоріню Я бовванів
    і тих божків, яких ти сам створив.
Готую Я твою могилу,
    бо вже наближається твій кінець[b]».

15 Дивись Юдея!
Ось горами надходить посланець із благовістю,
    що мир несе.
Святкуй свята свої, Юдеє,
    виконуй вповні обіцянки свої Богу.
Негідник більш ніколи не нападе на тебе.
    Він буде викоренений ущент.

Ниневію буде зруйновано

До тебе ворог твій прийшов,
    аби розвіяти людей твоїх.
Пильнуй укріплення і стережи дороги,
    лаштуй озброєння, збери докупи міць свою.
Бо велич Якова Господь відновить,
    як повернув Ізраїля Він велич.
Бо їх спустошили руйнівники,
    повирубали їхні виноградні лози.

Щити бійців його червоні,
    могутні воїни його в багряному вбранні.
Сталь колісниць, немов вогонь у день,
    коли вони напоготові, і списи мерехтять.
І колісниці ті шалено вулицями мчать,
    майданами летять, мов спалахи вогнів,
    несуться, наче блискавиці.

Накази віддає він воїнам своїм,
    а ті аж спотикаються в бігу.
Вони до муру поспішають,
    встановлюючи захисні щити.
Річок загати вже відкриті,
    й палац царя численні армії ворожі,
    неначе бурхливі води змили.
Княжну виставили голу[c],
    її служниць забрали геть.
Вони себе у груди б’ють
    і стогнуть від жалю, наче горлиці.

Та Ниневія, наче став з водою,
    але так вода швидко витікає.
Люди кричать їй: «Стій! Припини тікати!»
    Але вона уваги не звертає.

Грабуйте срібло! Золото хапайте!
    Кінця скарбам нема,
    не міряно коштовностей всіляких.
10 Спустошення, руїна, порожнеча!
    Серця у п’ятках, коліна тремтять,
    люди недужі, обличчя сполотніли.

11 (Ниневія) Де левів схованка, де лігво левенят?
    Левиця й лев колись жили у лігві тім,
    та левенята не боялися нічого?
12 Багато їжі лев (цар Ниневії) знаходив левенятам,
    людей багато для левиці убивав.
Він лігво своє здобиччю наповнив,
    печеру завалив шматками чоловічій плоті.

13 «Я проти тебе, Ниневія—
Господь Всемогутній говорить,—
    багатства твої за димом Я пущу,
    меч викосить левів твоїх молодих.
Я виріжу всю дичину у тому краї,
    щоб не могли ви полювати,
і посланців не буде чутно голоси,
    які несуть недобру звістку».

Погані новини для Ниневії

Горе місту-вбивці, де усе—брехня,
    панує там грабунок, смерть й вбивства.
Там чутно клацання кнута і стук коліс,
    і цокання копит, і торохтіння колісниць.
Кінь бойовий летить,
    палає меч, і спис виблискує,
    навкруги померлих купи.
Числа немає трупам,
    і люди спотикаються об них.
Найбільша шльондра—місто Ниневія,
    прегарна і чарівна відьма,
    своїм чаклунством поневолила народи.

Так Господь Всемогутній говорить:
    «Я проти тебе, Я підніму тобі спідниці на обличчя[d],
    і народи бачитимуть твоє голе тіло.
Я царствам покажу ганьбу твою.
Я нечистотами закидаю тебе,
    знеславлю, посміховиськом зроблю тебе.
Тож кожен, хто тебе побачить, утече.
    Всі скажуть: „Ниневія вже—руїна”.
Хто голоситиме над нею?
    Жодного немає, хто б її втішив».

Хіба ти краща за Тевес[e],
    що лежав між потоками Нілу, оточений водою,
для якого хвилі були валами захисними,
    вода була муром?
Ефіопія та Єгипет дали їй міць неміряну,
    Судан та Лівія були підтримкою їй.
10 Але й вона вигнана, пішла в неволю.
    Навіть дітлахів її побито на кожному перехресті.
На її вельмож кидали жереб,
    її вельмож закували в кайдани.

11 Навіть ти сп’янієш, прагнутимеш сховатися,
    шукаючи захисту від ворога.
12 Всі фортеці твої, мов ті смокви,
    обтяжені добірними стиглими плодами.
Тільки потруси їх—
    плоди попадають прямо в рот їдцеві.
13 Воїни твої, мов ті жінки.
    Брами твої широко відкриті ворогам твоїм.
    Вогонь пожер твої засуви.

14 Заготуй воду,
    що знадобиться тобі під час облоги.
Зміцнюй оборону свою.
    Ставай у багно, міси глину,
    наготуй форми для цеглин.
15 Вогонь у битві пожере тебе, меч посіче тебе.
    Вся земля буде лежати у руїні,
    неначе сарана спустошила усе.
Ниневія, ти стала подібна зграї коників, чи сарани.
16 Ти зробила торговців своїх численними,
    як зорі на небі.
Розлітаються вони, мов коники,
    та залишають місце тільки коли спустошено воно.
17 Твої урядовці, як сарана, писарі твої,
    як личинки сарани,
    що ховаються на мурах у холодну днину.
Та коли сонце встає, вони летять геть,
    і ніхто не знає куди.
18 Царю ассирійський, сплять пастухи твої,
    вельможі твої спочивають.
Народ твій по узвишшях розкидано,
    і нікого немає, хто б їх зібрав докупи.
19 Ніщо не зцілить розтрощені кістки.
    Смертельна рана твоя.
Всі, хто лише почують цю новину про тебе,
    плескатимуть у долоні над тобою,
бо сама відчуєш ти того ж самого невигойного болю,
    якого всім їм завдала сама.

Footnotes

  1. 1:1 Ниневія Столиця Ассирійського царства. Ассирія знищила Ізраїль у 722-721 рр. до Р. Х.
  2. 1:14 бо вже наближається твій кінець Або «тебе ненавидять» або «ти неважлива».
  3. 2:7 Княжну… голу Значення непевне. Можливо, «царицю» або саму «Ниневію».
  4. 3:5 підніму… обличчя Це ще можна перекласти як «Я перетворю країну на руїну, та весь народ піде у рабство в інші землі».
  5. 3:8 Тевес Велике місто в Єгипті, яке ассирійці захопили в 633 р. до Р. Х.

14 І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах.

І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,

і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.

Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,

не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!

І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові.

І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!

А інший, другий Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!

А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй,

10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем.

11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його.

12 Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!

13 І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом.

14 І я глянув, і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп.

15 І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!

16 І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата.

17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, і він мав гострого серпа.

18 І інший Ангол, що мав владу над огнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли.

19 І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву.

20 І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій...

Ягня на горі Сіон

14 Тоді дивлюсь я, а переді мною на горі Сіон[a] стоїть Ягня, а ним сто сорок чотири тисячи людей, у котрих на чолі було Його ім’я та ім’я Отця Його.

Потім почув я Голос, що линув з небес. Він був подібний до могутнього водоспаду чи гучного гуркоту грому, але звучав як звук музиків, які грають на кіфарах. Люди співали нову пісню перед престолом, чотирма живими істотами і старійшинами. І ніхто не міг вивчити пісні тієї, крім ста сорока чотирьох тисяч, яких було викуплено у світу.

Це ті, хто не осквернили себе статевими стосунками з жінками, бо вони—чисті[b], та йдуть слідом за Ягням, куди Воно йде. Ці чоловіки були викуплені з-поміж решти людства; вони—перші, хто буде принесений у пожертву Богу і Ягняті. Їхні уста ніколи не брехали. Вони—непорочні.

Три Ангели

Тоді я побачив іншого Ангела, який летів високо в небі. У нього було вічне Послання—Євангелія, яку він мав провістити людям землі: кожній нації, племені, мові та народу. Він промовив гучним голосом: «Бійтеся Бога й славте Його! Час Його суду настав. Вклоніться Тому, Хто створив небо й землю, море і всі водні джерела!»

Слідом за ним другий Ангел каже: «Упав! Великий Вавилон упав! Він змусив усі народи пити вино лютого гніву Божого за свою розпусту».

9-10 А слідом і третій Ангел каже гучним голосом: «Хто вклоняється звіру й образу[c] його, та має на руці чи на чолі тавро, той питиме нерозведене вино Божого гніву, й буде мучений у вогні і сірці, у присутності святих Ангелів та Ягняти. 11 Дим їхніх мук здійматиметься повік. Тим, хто вклоняється звіру й образу його й кого позначено звіровим іменем, не буде спочину ні вдень, ні вночі». 12 Це означає, що святі люди Божі, які дотримуються Божих заповідей і своєї віри в Ісуса, мусять бути терплячими.

13 Потім я почув, як голос, що линув з небес, промовив: «Запиши це: віднині блаженні ті, хто вмирає в Господі».

«Так,—каже Дух.—Можуть вони тепер відпочити від своєї праці, бо їхні справи йтимуть слідом за ними».

Жнива земні

14 Тоді поглянув я, а переді мною біла хмара, а на хмарі сидить Чоловік, подібний до Сина Людського. На голові у Нього золотий вінець, а в руці—гострий серп. 15 Потім з храму вийшов інший Ангел і прокричав гучним голосом до того, хто сидів на хмарі: «Бери серп Свій і збирай врожай, бо час жнив настав, врожай на землі вже доспів». 16 І Той, Хто сидів на хмарі, змахнув серпом Своїм над землею, і на землі врожай було зібрано.

17 Потім інший Ангел вийшов із храму Небесного. Він також мав гострий серп. 18 І з вівтаря вийшов іще один Ангел, який мав владу над вогнем. Він крикнув гучним голосом до Ангела, який мав гострий серп: «Візьми свій гострий серп і збирай ґрона винограду з земних виноградників, бо виноград вже доспів». 19 І змахнув Ангел серпом своїм над землею і зібрав врожай земного винограду, й кинув його у чавило великого гніву Божого. 20 Виноград було почавлено у тому чавилі за містом. Кров потекла з чавила й піднялася на висоту кінської вуздечки, і розлилась на триста кілометрів[d] навколо.

Footnotes

  1. 14:1 гора Сіон Інше ім’я Єрусалиму. У цьому вірші «Сіон» символізує духовне місто, де народ Божий живе з Богом.
  2. 14:4 чисті Або «незаймані».
  3. 14:9-10 образу Або «боввану», «ідолу».
  4. 14:20 триста кілометрів Буквально «тисяча шістсот стадій».