7 Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя!

² Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку.

³ Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все.

¹⁸ Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?

¹⁹ Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.

²⁰ Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх.