Add parallel Print Page Options

Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя!

Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку.

Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все.

Read full chapter

Михей засмучений злом, що коять люди

О горе мені, я мов сад після збору плодів,
    немов виноградник, як зірвано грона з лози.
Немає кетяга, аби покуштувати,
    ані добірних смокв, яких душа так прагне.
Немає більше відданих людей у краї,
    і жодного порядного немає.
Усі замислюють, як засідку зробити і вбити,
    одне на одного з тенетами полюють.
І вміло руки їхні чинять зло.
    Вельможа і суддя вимагають хабарі,
    народ усе їм робить на догоду.

Read full chapter

18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?

19 Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.

20 Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх.

Read full chapter

18 Хто Бог іще такий, як Ти?
Хто вибачає нечестиві вчинки,
    прощає злочини Свого народу решткам,
    хто не тримає зла і виявляє милосердя залюбки?
19 Він знову змилосердиться над нами
    і скине всі наші гріхи в морські глибини.
20 Ти Якову вірний будеш
    і Аврааму[a] явиш Свою ласку,
    як присягнувся нашим пращурам за давніх ще часів.

Read full chapter

Footnotes

  1. 7:20 Авраам У цьому вірші мається на увазі весь народ Ізраїлю. Див.: «Авраам».