Иов 6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Йов відповідає Еліфазу
6 Йов відповів:
2 «Якби мої страждання можна було оцінити,
всі мої біди зважить на вагах,
3 були би важчі за морський пісок,
тому й слова мої не знають впину.
4 Бо стріли Всемогутнього в мені,
отруту їхню всотує мій дух.
Жахливі несподіванки від Бога
чатують і шикуються навколо.
5 Неважко вам мені поради сипати,
коли не з вами трапилися ці нещастя.
Хіба осли кричать, коли їжі вдосталь навкруги?
Хіба ж ревуть воли, як ясла повні?
6 Хіба їдять без солі їжу прісну,
хіба смачний білок яйця?
7 Язик мій і торкатися таких наїдків не бажає,
отрутою йому вони здаються.
8 Хотів би я, щоб хтось на запитання відповів мої,
хотів би я, щоб Бог мені надію дарував!
9 Хотів би я, щоб Бог мене згубити прагнув,
щоб, простягнувши руку, розломив мене.
10 Хотів би я втішеним бути одним лиш!
Хотів дістати б відповіді на запитання,
щоб попри весь це біль
ніколи не відмовився коритися Святого настановам.
11 Де брати сили, покладатися на кого?
Який кінець у мене, ради чого мушу жити?
12 Чи маю сили, як гранітна скеля,
чи плоть моя міцніше бронзи?
13 Позбавлений я справді допомоги.
14 Хто відмовляє в дружбі й відданості другу,
той волі Всемогутнього протистоїть.
15 Мої зрадливі побратими, немов той потічок у зливу,
що, розливаючись, невпинно мчить
16 і пінисті несе брудні потоки, талу кригу й сніг.
17 Вони течуть, аж раптом пропадають.
У полудневу спеку висихають, їх вже й нема.
18 Купецькі каравани із путі збиваються
і гинуть, заблукавши у пісках.
19 Розшукують їх каравани з Теми,
мандрівники із Шеби сподіваються на них,
20 упевнені, що от на них натраплять,
а не знайшовши тих струмків, впадають в розпач.
21 І ви для мене стали тим, що й ті потічки;
злякались, роздивившись, що мені дісталось.
22 Чи ж я просив вас поділитись чимось?
Чи до хабарництва я вас штовхав, щоб вижить?
23 Чи я просив у ворога мене відбити,
чи викупити з рук підступних ворогів?
24 Повчайте, розкажіть мені, я буду слухати,
щоб зрозуміти нарешті, в чому схибив.
25 Щирі слова, то велика сила,
та що доводять ті переконання ваші?
26 Невже, по-вашому, слова спроможні щось довести,
а розпач мій лиш відлітає з вітром?
27 Ви й на сирітську б долю замахнулись,
на долю друга ви б побились об заклад.
28 Та годі вже, послухайте мене,
в очі вам брехати я не буду.
29 Покайтесь, схаменіться, хай не буде люті,
отямтеся, бо я своїх чеснот не зрікся.
30 Чи є обман у тому, що язик промовив?
Чи розпізнати брехні я вже не можу?»
Copyright © 2007 by Bible League International