Иов 5-7
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
5 «Позви! Поклич! Чи хтось озветься?
До кого із святих звернешся ти?
2 Бо гнів вбиває недалекого,
а заздрощі вкорочують життя дурному.
3 Я бачив дурника, який пустив коріння,
та раптом він помер[a].
4 Його синам навряд хто допоможе,
при брамі їх побито, і не врятує їх ніхто.
5 Що в дурня уродило, те поїсть голодний,
весь урожай до бур’янів збере,
і ненажерні нахаби вчепляться у спадщину його.
6 Бо горе не підніметься із куряви,
страждання не росте з землі.
7 Людина народилася для лиха,
самісінько як іскри від багаття відлітають!
8 Та я шукаю Бога,
на Божий розсуд віддаю я свою справу.
9 Бо Він—творець великих справ,
безмежних, незбагненних див, яких не осягнути нам.
10 Це він рясним дощем лице землі вмиває,
дає полям напитись досхочу.
11 Це він підносить тих, хто є внизу,
безпеку гарантує тим, хто в горі.
12 Це він руйнує замисли лукавих
і не дає підступним намірам здійснитись.
13 Він спіймає мудрагелів на нечесних планах
і вщент зруйнує замисли лихі.
14 Ясного дня вони побачать морок,
у полудень, мов уночі, навпомацки підуть.
15 Та Бог рятує бідака від брехні злостивця,
і від його жорстоких рук.
16 І виростає надія у нужденного,
несправедливість замикає свої уста.
17 Тож є благословенною людина,
яку сам Бог повчає,
що настанови Всемогутнього не відкидає.
18 Бо Він і біль завдасть, а потім перев’яже рани,
рука Його поранить, і вона ж зцілить.
19 Він від шести негод тебе врятує,
тебе і сьоме лихо не підкосить.
20 В голодну днину викупить у смерті,
в кривавій бійці меч відхилить вбік.
21 Він захистить тебе від поговору,
як прийде лихо, Він допоможе нічого боятись.
22 Ти насміхатимешся з голоду й руїни,
і хижих звірів ти боятися не будеш.
23 Каміння в полі із тобою буде в згоді,
і дикі звірі лащитися будуть.
24 Ти знатимеш, що дім твій у безпеці,
прийдеш до стада, а там усе на місці.
25 Ти знатимеш: численним рід твій буде,
нащадків буде, як стеблин у полі.
26 Ти проживеш щасливе і повне життя до кінця,
мов повне колосся, зібране вчасно.
27 Таке ми з’ясували,
тож послухай, щоб самому знати».
Йов відповідає Еліфазу
6 Йов відповів:
2 «Якби мої страждання можна було оцінити,
всі мої біди зважить на вагах,
3 були би важчі за морський пісок,
тому й слова мої не знають впину.
4 Бо стріли Всемогутнього в мені,
отруту їхню всотує мій дух.
Жахливі несподіванки від Бога
чатують і шикуються навколо.
5 Неважко вам мені поради сипати,
коли не з вами трапилися ці нещастя.
Хіба осли кричать, коли їжі вдосталь навкруги?
Хіба ж ревуть воли, як ясла повні?
6 Хіба їдять без солі їжу прісну,
хіба смачний білок яйця?
7 Язик мій і торкатися таких наїдків не бажає,
отрутою йому вони здаються.
8 Хотів би я, щоб хтось на запитання відповів мої,
хотів би я, щоб Бог мені надію дарував!
9 Хотів би я, щоб Бог мене згубити прагнув,
щоб, простягнувши руку, розломив мене.
10 Хотів би я втішеним бути одним лиш!
Хотів дістати б відповіді на запитання,
щоб попри весь це біль
ніколи не відмовився коритися Святого настановам.
11 Де брати сили, покладатися на кого?
Який кінець у мене, ради чого мушу жити?
12 Чи маю сили, як гранітна скеля,
чи плоть моя міцніше бронзи?
13 Позбавлений я справді допомоги.
14 Хто відмовляє в дружбі й відданості другу,
той волі Всемогутнього протистоїть.
15 Мої зрадливі побратими, немов той потічок у зливу,
що, розливаючись, невпинно мчить
16 і пінисті несе брудні потоки, талу кригу й сніг.
17 Вони течуть, аж раптом пропадають.
У полудневу спеку висихають, їх вже й нема.
18 Купецькі каравани із путі збиваються
і гинуть, заблукавши у пісках.
19 Розшукують їх каравани з Теми,
мандрівники із Шеби сподіваються на них,
20 упевнені, що от на них натраплять,
а не знайшовши тих струмків, впадають в розпач.
21 І ви для мене стали тим, що й ті потічки;
злякались, роздивившись, що мені дісталось.
22 Чи ж я просив вас поділитись чимось?
Чи до хабарництва я вас штовхав, щоб вижить?
23 Чи я просив у ворога мене відбити,
чи викупити з рук підступних ворогів?
24 Повчайте, розкажіть мені, я буду слухати,
щоб зрозуміти нарешті, в чому схибив.
25 Щирі слова, то велика сила,
та що доводять ті переконання ваші?
26 Невже, по-вашому, слова спроможні щось довести,
а розпач мій лиш відлітає з вітром?
27 Ви й на сирітську б долю замахнулись,
на долю друга ви б побились об заклад.
28 Та годі вже, послухайте мене,
в очі вам брехати я не буду.
29 Покайтесь, схаменіться, хай не буде люті,
отямтеся, бо я своїх чеснот не зрікся.
30 Чи є обман у тому, що язик промовив?
Чи розпізнати брехні я вже не можу?»
7 «Хіба людина на землі та не слугує тяжко?
Хіба усе її буття—не кожен день батрацький?
2 Та ж чоловік, як раб, що прагне тіні;
мов найманець, що все чекає сплати.
3 І я був змушений в пітьмі свій торувати шлях,
відведені мені були нелегкі ночі.
4 Лягаю спати з думкою: „Коли прокинусь?”
Ніч насувається, а я перевертаюсь,
не сплю аж до світанку.
5 Покрили шкіру черва й струп брудний,
порепалася шкіра, задубіла.
6 Життя біжить хутчіш, ніж нитка в верстата,
йде до завершення воно у безнадії.
7 Боже, пам’ятай: життя моє—лиш подих,
я не побачу вже щасливіших часів.
8 І не побачить мене око, що за мною нині стежить;
хоч як вдивлятиметься, а мене уже нема.
9 Як тане в безвісті хмарина,
так не підніметься людина,
коли готується зійти в Шеол.
10 Не повернуться чоловіку в дім,
його вже не впізнають в рідній хаті.
11 Тому я уст не затулю,
засмученій душі дам волю говорить
про гіркоту життя.
12 Хіба я море чи чудовисько морське[b],
що Ти круг мене варту виставляти мусиш?
13 Коли себе втішаю, ніби постіль спокій дасть,
мовляв, розділить тугу ложе вірне.
14 Тоді Ти посилаєш страшний сон,
видіння, що мене злякати мусять.
15 Тому й обрав би радше я задуху й смерть,
аніж терпіти таку муку.
16 Відмовився я від життя, не буду жити вічно,
дай мені спокій, бо моє буття коротке.
17 Чим є для Тебе рід людський,
що Ти про нього дбаєш і при серці носиш?
18 Чому щоранку дбаєш Ти про нього
і споглядаєш кожну мить його життя?
19 Чому не відвернеш від мене пильний погляд
і не даси хоча б ковтнути слину?
20 Якщо мені судилося згрішити,
чи міг би я Тобі нашкодити, о Стражу людства?
Чому зробив мене Своєю ціллю?
Чому я тягарем для Тебе став?
21 Чому провин моїх Ти не пробачиш,
гріха і беззаконня не простиш?
Адже я порохом невдовзі стану,
хоч як шукатимеш, та мене вже не знайдеш».
Copyright © 2007 by Bible League International