Йов 22-24
Ukrainian Bible
22 І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:
2 Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!
3 Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!
6 Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!
7 Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...
8 А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.
9 Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,
10 тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,
11 твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!
13 А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,
16 що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
17 що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?
18 А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:
20 Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!
21 Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.
22 Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
24 І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,
25 і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,
27 будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
28 А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
29 Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.
23 А Йов відповів та й сказав:
2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...
3 О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
9 на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...
10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...
16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
24 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
3 займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
4 вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...
5 Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...
9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...
10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...
13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...
16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
17 бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...
18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...
19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
24 підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?