Add parallel Print Page Options

19 Усі найближчі друзі зневажають,
    бридким я став для тих, кого любив.

20 Перетворився я на шкіру та кістки,
    я ледве животію.

21 Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі,
    бо вразила мене Божа рука.
22 Чому мене ви переслідуєте так, як Бог,
    чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?

23 О, як би я хотів, аби мої слова записані були,
    щоб в книзі слід вони лишили.
24 Нехай би стилом і різцем залізним
    закарбували їх на скелі на віки.
25 Тому що знаю: Рятівник—живий,
    на захист встане він на цій землі.
26 І навіть після того, як залишу я це тіло,
    як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.
27 Я сам Його побачу,
    на власні очі, не чужі, побачу Бога!
    Затамувавши подих, дня того чекаю.

Read full chapter