Add parallel Print Page Options

41 (40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

(40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

(40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

(40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

(40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

(40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

(40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

(40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

(41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

10 (41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

11 (41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

12 (41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

13 (41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

14 (41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

15 (41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

16 (41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

17 (41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

18 (41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

19 (41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

20 (41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

21 (41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

22 (41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

23 (41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

24 (41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

25 (41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

26 (41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

27 (41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

28 (41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

29 (41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

30 (41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

31 (41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

32 (41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

33 (41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

34 (41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

41 «Чи можеш ти Левіафана на гачок зловити,
    а чи зв’язати йому мотузкою язик?
Хто може в ніздрі йому вселити мотузку,
    його щелепи проколоть гачком?
Чи буде він просить пощади в тебе,
    а чи улещувати тебе почне?
Чи укладе з тобою перемир’я,
    чи візьмеш ти його на все життя слугою?
Чи будеш з ним, неначе з птахом, гратись,
    чи зв’яжеш, щоб дівчата молоденькі забавлялися?
Чи зможуть виторгувати його купці,
    чи розітнуть його й поділять між собою?
Чи вдасться його шкіру дротиком проткнуть,
    чи голову йому ти гарпуном поцілиш?

На нього руки поклади і битву пригадай;
    не зробиш більше ти цього ніколи.
Даремні сподівання подолати його.
    Лиш глянувши на нього, вже впадеш від страху.
10 Нікому мужності не стане розлютить його.
    То хто ж повстане проти Мене?

11 Хіба було, щоб виклик Мені кинув хтось і не програв?
    Адже під небом все Мені належить[a].

12 Хіба Я не мовчатиму про мову його дужу,
    про переконливі його слова?
13 Хто може здерти з нього шкуру?
    Хто подолає його подвійний панцир?[b]
14 Міцні щелепи хто йому розчепить
    з зубами, що на всіх наводять жах?
15 Його спина щитами рясно вкрита,
    немов печаттю, вони втиснуті надійно.
16 Одне до одного притулені близенько,
    що й вітер поміж ними не пройде.
17 Один приєднаний до іншого так міцно,
    що розділити їх нічим не можна.
18 Коли він чхне, то висікає блискавицю,
    а очі світяться, мов промені світанку.
19 Вогонь із пащі, мов із смолоскипа
    навколо нього іскри розсипає.
20 А ніздрі викидають клуби (пари),
    як пара рветься із паруючого киплячого казана.
21 Його дихання може полум’я роздмухати,
    із пащі виривається вогонь.
22 Велику силу має його шия,
    усі, хто її бачить, ціпеніють з жаху.
23 Всі складки шкіри зведені докупи,
    не проглядає поміж ними тіло.
24 У нього серце вилите, неначе камінь,
    мов жорна витесані для млина.
25 Бояться й грізні воїни[c], як він зводиться на ноги,
    його хвоста удари не дають їм влучити у ціль.
26 Не розсіче ту шкуру меч ніякий, бо відскочить,
    ні дротик, ні стріла, ні спис пробить її не зможуть.
27 Залізо—то для нього мов солома,
    а бронза—деревина трухлява.
28 Стріла його не змусить утікати,
    каміння, пущене з пращі, відскакує, немов полова.
29 Дубцем його огріти, мов полоскотати,
    він насміхається над кинутим у нього списом.
30 На череві у нього мовби гострі черепки
    лишають слід в болоті, як від плуга.
31 Він змушує глибоке море закипіть, мов юшка,
    бульбашки морем, як в киплячім маслі.
32 За ним по морю пінний слід блищить,
    немовби плесо вкрилось сивиною.
33 Немає рівних на землі йому,
    єдине це створіння, що не має страху.
34 На гордих він звисока поглядає,
    він—цар над усіма, хто пиху має».

Footnotes

  1. 41:11 Хіба… належить Або «Ніхто під небом не наблизився до Левіафана і життя своє не загубив».
  2. 41:13 Хто подола… панцир Або «Ніхто з вуздечкою не наблизиться до нього».
  3. 41:25 грізні воїни Або «боги».