Йов 41-42
Ukrainian Bible
41 (40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?
2 (40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?
3 (40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?
4 (40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?
5 (40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?
6 (40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?
7 (40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?
8 (40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!
9 (41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
10 (41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 (41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
12 (41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
13 (41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
14 (41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
15 (41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.
16 (41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
17 (41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
18 (41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
19 (41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
20 (41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
21 (41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
22 (41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 (41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
24 (41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
25 (41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
26 (41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
27 (41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
28 (41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
29 (41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
30 (41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
31 (41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
32 (41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
33 (41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 (41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!
42 А Йов відповів Господеві й сказав:
2 Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!
3 Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:
4 Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни...
5 Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...
6 Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...
7 І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
8 А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
9 І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.
10 І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
11 І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.
12 А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
13 І було в нього семеро синів та три дочки.
14 І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух.
15 І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.
16 А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.
17 І впокоївся Йов старим та насиченим днями.
Иов 41-42
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
41 «Чи можеш ти Левіафана на гачок зловити,
а чи зв’язати йому мотузкою язик?
2 Хто може в ніздрі йому вселити мотузку,
його щелепи проколоть гачком?
3 Чи буде він просить пощади в тебе,
а чи улещувати тебе почне?
4 Чи укладе з тобою перемир’я,
чи візьмеш ти його на все життя слугою?
5 Чи будеш з ним, неначе з птахом, гратись,
чи зв’яжеш, щоб дівчата молоденькі забавлялися?
6 Чи зможуть виторгувати його купці,
чи розітнуть його й поділять між собою?
7 Чи вдасться його шкіру дротиком проткнуть,
чи голову йому ти гарпуном поцілиш?
8 На нього руки поклади і битву пригадай;
не зробиш більше ти цього ніколи.
9 Даремні сподівання подолати його.
Лиш глянувши на нього, вже впадеш від страху.
10 Нікому мужності не стане розлютить його.
То хто ж повстане проти Мене?
11 Хіба було, щоб виклик Мені кинув хтось і не програв?
Адже під небом все Мені належить[a].
12 Хіба Я не мовчатиму про мову його дужу,
про переконливі його слова?
13 Хто може здерти з нього шкуру?
Хто подолає його подвійний панцир?[b]
14 Міцні щелепи хто йому розчепить
з зубами, що на всіх наводять жах?
15 Його спина щитами рясно вкрита,
немов печаттю, вони втиснуті надійно.
16 Одне до одного притулені близенько,
що й вітер поміж ними не пройде.
17 Один приєднаний до іншого так міцно,
що розділити їх нічим не можна.
18 Коли він чхне, то висікає блискавицю,
а очі світяться, мов промені світанку.
19 Вогонь із пащі, мов із смолоскипа
навколо нього іскри розсипає.
20 А ніздрі викидають клуби (пари),
як пара рветься із паруючого киплячого казана.
21 Його дихання може полум’я роздмухати,
із пащі виривається вогонь.
22 Велику силу має його шия,
усі, хто її бачить, ціпеніють з жаху.
23 Всі складки шкіри зведені докупи,
не проглядає поміж ними тіло.
24 У нього серце вилите, неначе камінь,
мов жорна витесані для млина.
25 Бояться й грізні воїни[c], як він зводиться на ноги,
його хвоста удари не дають їм влучити у ціль.
26 Не розсіче ту шкуру меч ніякий, бо відскочить,
ні дротик, ні стріла, ні спис пробить її не зможуть.
27 Залізо—то для нього мов солома,
а бронза—деревина трухлява.
28 Стріла його не змусить утікати,
каміння, пущене з пращі, відскакує, немов полова.
29 Дубцем його огріти, мов полоскотати,
він насміхається над кинутим у нього списом.
30 На череві у нього мовби гострі черепки
лишають слід в болоті, як від плуга.
31 Він змушує глибоке море закипіть, мов юшка,
бульбашки морем, як в киплячім маслі.
32 За ним по морю пінний слід блищить,
немовби плесо вкрилось сивиною.
33 Немає рівних на землі йому,
єдине це створіння, що не має страху.
34 На гордих він звисока поглядає,
він—цар над усіма, хто пиху має».
Каяття Йова
42 І Йов відповів Господу:
2 «Я знаю, все Тобі під силу,
ніякий задум Твій не спростувати.
3 Спитав ти: „Хто чорнить пораду
словами нерозумними такими?”
Не відмовляюсь, справді я питав про те,
чого не зрозумів, що надто неймовірне,
що осягнути не вдалось мені.
4 Сказав Ти: „Вислухай Мене, Я буду говорити.
Тебе спитаю, ти ж бо поясни”.
5 Раніше я лиш чув про Тебе,
аж ось тепер уздрів на власні очі.
6 Тому я відкидаю все, що говорив[d],
прошу пробачення у поросі й пилюці»[e].
Виправдання Йова
7 Після того, як Господь поговорив з Йовом, Він звернувся до Еліфаза з Темана: «Я дуже гніваюся на тебе й двох твоїх друзів, бо ви нічого правдиво про Мене не сказали, а слуга Мій Йов сказав правильно. 8 Тепер же візьміть сім биків та сім баранів, йдіть до раба Мого Йова і складіть від себе пожертву. А раб Мій Йов молитиметься за вас. Я шаную прохання Йова, тож не воздам вам за вашу недолугість, за те, що говорили про Мене не так правдиво, як раб Мій Йов».
9 Тоді Еліфаз із Темана, Білдат із Шуа й Зофар із Наамата пішли й зробили так, як наказав їм Господь. А Господь почув молитву Йова. 10 Коли Йов помолився за своїх друзів, Бог відновив його талан. Він подвоїв колишні статки Йова.
11 Усі його брати й сестри, хто тільки знав його, зійшлися і всі разом мали учту в оселі Йова. Вони його втішали, співчували йому, за весь той біль, що Господь послав йому. А потім кожен подарував йому по срібній монеті й золотому персню.
12 Благословив Господь останні дні Йова більше, ніж попередні. Було у Йова чотирнадцять тисяч овець та кіз, шість тисяч верблюдів, тисяча пар биків та тисяча віслюків. 13 Мав він семеро синів та три доньки. 14 Першій дочці дав ім’я Єміма. Другу назвав Казією, а третю—Керенгаппух. 15 Не було в тому краї жінок вродливіших, ніж доньки Йова. Батько розділив спадок між ними та їхніми братами.
16 Після цього жив Йов іще сто сорок років і побачив чотири покоління своїх нащадків. 17 Помер Йов дуже старим, проживши добре життя.
Footnotes
- 41:11 Хіба… належить Або «Ніхто під небом не наблизився до Левіафана і життя своє не загубив».
- 41:13 Хто подола… панцир Або «Ніхто з вуздечкою не наблизиться до нього».
- 41:25 грізні воїни Або «боги».
- 42:6 я відкидаю… говорив Або «я соромлюся себе самого».
- 42:6 у поросі й пилюці Загальновживаний у юдеїв вияв горя й приниження.
Copyright © 2007 by Bible League International