Add parallel Print Page Options

29 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

29 І далі Йов пояснював:

«Хотів би я, аби життя моє текло, як в давні часи,
    коли мене беріг Господь.
Коли Його світильник наді мною сяяв,
    коли я йшов крізь морок за Його вогнем,
коли у розквіті я був, коли ще дружба Божа
    в моїм наметі мешкала,
коли ще Всемогутній був зі мною,
    коли я жив оточений синами,
коли мій кожен крок купався в молоці,
    коли зі скель мені текла олива,
коли виходив я до брами міста
    і на майдані місце посідав[a],
переді мною молодь розступалась,
    а сивочолі зводились на ноги,
коли вельможі при мені змовкали,
    і на вуста свої долоні клали,
10 коли правителів змовкали голоси
    і язики до піднебіння прилипали.

11 Вони хвалили все, що я казав,
    і кожен крок мій схвалювали дружно,
12 оскільки бідний люд я рятував,
    коли зверталися за поміччю до мене,
    коли підтримував безпомічних сиріт.
13 У злидні скинутий благословляв мене,
    і вдів серця від радості співали.
14 І праведність мені служила за вбрання,
    а справедливість за тюрбан мені була.
15 Я був очима для сліпого
    я був ногами для кривого.
16 Я для нужденних батьком був.
    Я навіть розбирав ті справи, яких не знав.
17 Злі приниження володарів спиняв я,
    й рятував слабкіших з рук гнобителя[b].

18 Тоді я подумки сказав: „Умру в своєму домі,
    я дні свої помножу, мов пісок”.
19 Моє коріння досягне води,
    роса нічна мої гілки зволожить.
20 Постійно сили будуть відновлятись,
    лишатиметься лук в моїх руках тугим.

21 Уважно прислухалися до мене всі
    і мовчки слухали, коли поради я давав.
22 Їм нічого було додати,
    мої слова живили їх, мов дощ.
23 Вони мене чекали, як дощу,
    роти, як на весняну зливу, спрагло розтуляли.
24 Коли я посміхався їм, не могли повірити,
    мій усміх дуже тішив їх.
25 Обрав для них я шлях і став главою,
    жив серед них, як цар зі своїм військом,
    як втішник для скорботних».

Footnotes

  1. 29:7 на майдані… посідав Майдан був центром міського життя, де збиралися впливові городяни, щоб обговорити судові справи, все, що впливало на життя міста.
  2. 29:17 Злі приниження… гнобителя Буквально «Я вибив зуби лихим та врятував невинних з їхніх пащ».

Job’s Final Defense

29 Job continued his discourse:(A)

“How I long for the months gone by,(B)
    for the days when God watched over me,(C)
when his lamp shone on my head
    and by his light I walked through darkness!(D)
Oh, for the days when I was in my prime,
    when God’s intimate friendship(E) blessed my house,(F)
when the Almighty was still with me
    and my children(G) were around me,(H)
when my path was drenched with cream(I)
    and the rock(J) poured out for me streams of olive oil.(K)

“When I went to the gate(L) of the city
    and took my seat in the public square,
the young men saw me and stepped aside(M)
    and the old men rose to their feet;(N)
the chief men refrained from speaking(O)
    and covered their mouths with their hands;(P)
10 the voices of the nobles were hushed,(Q)
    and their tongues stuck to the roof of their mouths.(R)
11 Whoever heard me spoke well of me,
    and those who saw me commended me,(S)
12 because I rescued the poor(T) who cried for help,
    and the fatherless(U) who had none to assist them.(V)
13 The one who was dying blessed me;(W)
    I made the widow’s(X) heart sing.
14 I put on righteousness(Y) as my clothing;
    justice was my robe and my turban.(Z)
15 I was eyes(AA) to the blind
    and feet to the lame.(AB)
16 I was a father to the needy;(AC)
    I took up the case(AD) of the stranger.(AE)
17 I broke the fangs of the wicked
    and snatched the victims(AF) from their teeth.(AG)

18 “I thought, ‘I will die in my own house,
    my days as numerous as the grains of sand.(AH)
19 My roots will reach to the water,(AI)
    and the dew will lie all night on my branches.(AJ)
20 My glory will not fade;(AK)
    the bow(AL) will be ever new in my hand.’(AM)

21 “People listened to me expectantly,
    waiting in silence for my counsel.(AN)
22 After I had spoken, they spoke no more;(AO)
    my words fell gently on their ears.(AP)
23 They waited for me as for showers
    and drank in my words as the spring rain.(AQ)
24 When I smiled at them, they scarcely believed it;
    the light of my face(AR) was precious to them.[a](AS)
25 I chose the way for them and sat as their chief;(AT)
    I dwelt as a king(AU) among his troops;
    I was like one who comforts mourners.(AV)

Footnotes

  1. Job 29:24 The meaning of the Hebrew for this clause is uncertain.