Add parallel Print Page Options

20 І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

11 Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

12 Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

13 над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

14 то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

17 Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

18 Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

22 за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

24 Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

25 Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Слово Зофара

20 Сказав тоді Зофар із Наамата:

«Мої передчуття тривожні змушують мене
    тобі відповісти про те, що відчуваю.
Від Йова чую нарікання,
    які образливо звучать для мене,
    і розуміє серце, що мовчать не може.

Хіба не знав ти з незапам’ятних часів,
    коли ще на землі з’явилася людина[a].
Хіба тоді відомо не було,
    що торжество зловмисників минуще,
    що свято кривдника триває тільки мить?
Бо його пиха тягнеться до неба,
    а голова сягає хмар.
Як той послід, назавжди зникне він,
    хто бачив його, лиш запитає: „Де ж він?”
Мов сон[b] вчорашній, відлетить,
    примарою нічною щезне,
    його ніхто не зможе відшукати.
Хто часто бачився із ним, його вже не побачить,
    й домашні не зустрінуться очима з ним удома.
10 Почнуть у жебраків жебрачить його діти,
    а загребущі руки повернуть
    усе нахапане добро.
11 Були кістки його могутні по-юнацьки,
    але на порох сила та зітреться.

12 Хоч зло у роті має смак солодкий,
    і він ту смакоту ховає під язик.
13 Хоча не може він відмовитись від того,
    і намагається утримати подовше,
14 але закисне їжа та, поки дійде до шлунку,
    зміїною отрутою для нього стане.
15 Заковтує багатство він, а потім відригає,
    Бог його змусить виригати все те.
16 Він живиться зміїною отрутою,
    а потім смертельне гадюче жало увіп’ється в нього.
17 Він не побачить ні потоків повноводних,
    ні рік молочних, ні медових берегів.
18 Все, що нажив, він мусить повернути,
    бо загребти собі усе не зможе.
    Плоди трудів йому утіхи не дадуть.
19 Тому що бідних він гнітить, штовхає до зубожіння.
    Захоплює будинок, де й цвяха не забив.

20 Тому що він не знав,
    коли наситить решту своїх прагнень,
    але загарбане лише погибель принесе.
21 Адже ніщо не врятувалось від жаги його,
    і через те його багатство згине.
22 Коли він матиме усього повну чашу,
    посипляться на нього біди і нещастя,
    сповна спізнає він страждання силу.
23 Як буде повним черево його,
    Бог лють свою пошле на нього.
    Вона проллється струмом нескінченним.
24 Якщо почне тікати злодіяка від меча,
    тоді стріла із бронзи дожене його й проткне.
25 Він висмикнути спробує, витягне зі спини,
    та вістря вже проткнуло жовчний міхур.
    Тоді охопить жах його смертельний.
26 Скарби нагарбані залишаться в землі,
    вогонь нищівний пожере їх.
    Нікого не лишить живих у тій оселі.
27 Відкриють Небеса його провину,
    і здибиться земля в протесті гнівнім.
28 Нестримна повінь гніву Господа його оселю проковтне.
29 Ось яку долю кривдник дістає від Бога,
    такий от спадок Бог йому послав».

Footnotes

  1. 20:4 людина Або «Адам».
  2. 20:8 сон Або «видіння». Див.: «видіння».