Add parallel Print Page Options

19 Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

22 Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

23 О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

24 коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

25 Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Read full chapter

19 Усі найближчі друзі зневажають,
    бридким я став для тих, кого любив.

20 Перетворився я на шкіру та кістки,
    я ледве животію.

21 Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі,
    бо вразила мене Божа рука.
22 Чому мене ви переслідуєте так, як Бог,
    чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?

23 О, як би я хотів, аби мої слова записані були,
    щоб в книзі слід вони лишили.
24 Нехай би стилом і різцем залізним
    закарбували їх на скелі на віки.
25 Тому що знаю: Рятівник—живий,
    на захист встане він на цій землі.
26 І навіть після того, як залишу я це тіло,
    як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.
27 Я сам Його побачу,
    на власні очі, не чужі, побачу Бога!
    Затамувавши подих, дня того чекаю.

Read full chapter