Add parallel Print Page Options

15 Господь сказав:
«Хіба забути жінка може дитинча своє,
    чи може не жаліть дитя, що народила?
    Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду.
16 Поглянь, твоє ім’я тавровано вже на Моїх руках,
    я думаю про Тебе без зупинки[a].
17 До тебе діти твої рідні поспішають,
    від тебе підуть всі, хто руйнував тебе і мучив.

Read full chapter

Footnotes

  1. 49:16 без зупинки Або «перед очима завжди твої мури».