Add parallel Print Page Options

Хвороба Езекії

38 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».

Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.

Мав Ісая послання від Господа: «Піди до Езекії і скажи, що Господь, Бог його пращура Давида, говорить: „Я почув твою молитву і побачив твої сльози, й вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я захищу це місто[a]”».

«Такий буде тобі знак від Господа на підтвердження того, що Він сказав: „Я змушу сонячну тінь, що спустилася сходами Агаза,[b] відступити на десять сходинок”». Так і сталося: сонце відступило на десять сходинок.

Ось що написав цар юдейський Езекія, коли одужав:

10 «У полудень життєвої пори
    я мушу йти у інший світ.
Провести решту днів моїх
    за брамою Шеолу доведеться.
11 Я думав: „Не побачу Господа Бога[c] на цім світі,
    не бачити мені людей, не буть серед живих.
12 Моє життя згорнули й відібрали в мене,
    мов те шатро кочівника.
Згорнув життя, мов полотно,
    відрізав ткаль і зняв з верстата.
    Як швидко Ти життя у мене відібрав!
13 Всю ніч просив про допомогу,
    але за день моє життя Ти закінчив,
    як лев, що розтрощив умить кістки.
14 Як ластівка, як журавель, тужив я,
    я туркотів, мов голуб.
Я очі видививсь, вдивляючись у небо.
    Володарю, я в небезпеці! Визволи мене!”
15 Що тут сказати? Коли Він сказав
    і як замислив, та усе й зробив.
Від гіркоти душа моя страждає,
    та житиму надалі я сумирно й тихо.
16 Живе людина Господа дбанням,
    в турботах і випробуваннях дух міцніє[d].
    Тож дай мені здоров’я і дозволь ще жити!

17 Поглянь! Зазнав я горя для свого добра.
    Мене із небуття Ти вирвав і врятував мене.
    Усі гріхи мої в минулому залишив.
18 Не можуть дякувати тобі в Шеолі мертві,
    оспівувати і шанувати Тебе мерці не зможуть.
Ті, хто спускається в могилу,
    на Твою вірність покладатися не можуть.
19 Лише живі, лише живі складуть подяку,
    як я сьогодні дякую Тобі.
Батьки дітей Твоєї вірності навчать.
20 Господь мене врятує,
    тож у Господнім храмі все життя
    вславляти будемо його під звуки струн».

21 Тоді Ісая сказав Ісая Езекії: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани. Від того ти одужаєш».

22 Езекія спитав: «Який буде мені знак, що я зможу піти до храму Господнього?»

Footnotes

  1. 38:6 це місто У деяких рукописах після вірша 6 йдуть вірші 21, 22.
  2. 38:8 сходами Агаза Сходи були спеціальною спорудою, що її Езекія використовував як годинник. Відповідно до того, як багато сходинок накривала тінь, Езекія визначав час.
  3. 38:11 Господа Бога Або «Ягве». Див.: «Ягве».
  4. 38:16 в турботах… міцніє Значення гебрейського тексту тут неясне.

38 Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити...

І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,

та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем!

І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:

Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,

і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.

І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:

ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів. І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було.

Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав з своєї хвороби:

10 Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму...

11 Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини...

12 Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...

13 Я кричав аж до ранку... Він, як лев, поторощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною...

14 Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, поручися за мене!

15 Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!

16 Господи, на них, на словах Твоїх, житимуть люди, і в усьому цьому життя моєї душі, уздоров же мене й оживи Ти мене!

17 Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,

18 бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.

19 Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!

20 Господь на спасіння мені, і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя!

21 А Ісая сказав: Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, і видужає!

22 А Єзекія промовив: Який знак, що я ввійду до Господнього дому?