Add parallel Print Page Options

«Позви! Поклич! Чи хтось озветься?
    До кого із святих звернешся ти?
Бо гнів вбиває недалекого,
    а заздрощі вкорочують життя дурному.
Я бачив дурника, який пустив коріння,
    та раптом він помер[a].
Його синам навряд хто допоможе,
    при брамі їх побито, і не врятує їх ніхто.
Що в дурня уродило, те поїсть голодний,
    весь урожай до бур’янів збере,
    і ненажерні нахаби вчепляться у спадщину його.
Бо горе не підніметься із куряви,
    страждання не росте з землі.
Людина народилася для лиха,
    самісінько як іскри від багаття відлітають!
Та я шукаю Бога,
    на Божий розсуд віддаю я свою справу.
Бо Він—творець великих справ,
    безмежних, незбагненних див, яких не осягнути нам.
10 Це він рясним дощем лице землі вмиває,
    дає полям напитись досхочу.
11 Це він підносить тих, хто є внизу,
    безпеку гарантує тим, хто в горі.
12 Це він руйнує замисли лукавих
    і не дає підступним намірам здійснитись.
13 Він спіймає мудрагелів на нечесних планах
    і вщент зруйнує замисли лихі.
14 Ясного дня вони побачать морок,
    у полудень, мов уночі, навпомацки підуть.
15 Та Бог рятує бідака від брехні злостивця,
    і від його жорстоких рук.
16 І виростає надія у нужденного,
    несправедливість замикає свої уста.

17 Тож є благословенною людина,
    яку сам Бог повчає,
    що настанови Всемогутнього не відкидає.
18 Бо Він і біль завдасть, а потім перев’яже рани,
    рука Його поранить, і вона ж зцілить.
19 Він від шести негод тебе врятує,
    тебе і сьоме лихо не підкосить.
20 В голодну днину викупить у смерті,
    в кривавій бійці меч відхилить вбік.
21 Він захистить тебе від поговору,
    як прийде лихо, Він допоможе нічого боятись.
22 Ти насміхатимешся з голоду й руїни,
    і хижих звірів ти боятися не будеш.
23 Каміння в полі із тобою буде в згоді,
    і дикі звірі лащитися будуть.
24 Ти знатимеш, що дім твій у безпеці,
    прийдеш до стада, а там усе на місці.
25 Ти знатимеш: численним рід твій буде,
    нащадків буде, як стеблин у полі.
26 Ти проживеш щасливе і повне життя до кінця,
    мов повне колосся, зібране вчасно.

27 Таке ми з’ясували,
    тож послухай, щоб самому знати».

Footnotes

  1. 5:3 він помер Або «я прокляв його оселю».

Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...

А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!