Add parallel Print Page Options

Слово Елігу

32 Отже, троє чоловіків перестали докоряти Йову, оскільки він був переконаний у своїй невинності. Однак Елігу, син Баракела бузитського з роду Арамового дуже розгнівався. Він дуже розлютився на Йова, бо той заявив, ніби він невинніший за Бога. 3-4 Розгнівався Елігу й на трьох друзів Йова за те, що вони не змогли дати належної відсічі Йову, а лише визнали, що він винний. Але через те, що друзі Йова були старші, Елігу чекав, доки вони виговоряться. Побачивши, що ті троє не дістали відповіді, Елігу зшаленів. Ось що Елігу, син Баракела бузитського сказав:

«Я молодший літами, а ви вже постаріли.
    Тому я й сумнівався і боявся свою точку зору розкривати.
Себе я переконував: „Нехай говорить досвід,
    хай зрілість мудрості мене навчить”.
Проте в людині Божий Дух живе,
    і Всемогутнього дихання розум їй вселяє.
Не тільки сивочолі мудрість мають,
    не тільки старші сповідають справедливість.

10 Тому й сказав я: „Слухайте мене.
    Я теж розкрию свою точку зору”.
11 Чекав і справді я, поки ви говорили,
    і слухав, в чому дружно переконували ви його.
Тоді як ви потрібні докази шукали,
12     уважно я над вашими словами міркував.
І що ж, ніхто із вас не відповів достойно Йову,
    ніхто не доказав його неправоти.
13 Не варто вам казати: „Знайшли ми мудрість”.
    Хай Бог йому пояснить, а не чоловік.
14 Бо Йов не дав мені пояснень жодних,
    і я йому відповідати не буду вашими словами.

15 Вони замовкли, бо не знають,
    де слова їм брати, більше нічого додати.
16 А я чекав, поки вони замовкнуть,
    вони мовчать, і слів немає на устах.
17 Тепер моя настала черга,
    я висловлюся теж, що думаю про це.
18 Мені багато є про що сказати,
    всередині нуртує дух і просить не мовчати.
19 Живіт мій, мов невідкоркований бурдюк вина,
    яке його прорвати ладне, молоде.
20 Дозвольте, я скажу, щоб висловився дух[a],
    я розтулю вуста, щоб відповісти вам.
21 Чи висловити власну безсторонність.
    Я лестити нікому не збираюсь,
22 бо як це робиться, не звіку знаю я,
    бо мій Творець мене інакше прибере».

Footnotes

  1. 32:20 щоб висловився дух Або «щоб я вже заспокоївся».

32 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!