Add parallel Print Page Options

Відповідь Йова

23 Йов сказав:

«Навіть сьогодні скаржусь гірко,
    я стогну, та тверда й важка рука у Бога.
Як я хотів би знати, де його знайти,
    щоб міг дістатися туди, де Він живе.
Я розповів би по порядку все, як сталось,
    я б мовив переконливі слова.
Я знав би відповідь Його тоді
    і зрозумів би, що мені сказати Він має.
Хіба почав би Бог зі мною сперечатись,
    лиш правом сили скориставшись?
    Ніколи! Він би слухати мене почав.
Тоді людина чесна з Ним судитися б могла,
    і я б звільнивсь нарешті від судових справ.

Вперед іду я, а Його немає,
    вертаюся назад, Його не помічаю.
Якщо ліворуч Він, я повернусь і не впізнаю,
    коли праворуч, тоді не помічу Його й там.
10 Але ж насправді знає Він, який я,
    якби мене Він випробував і побачив,
    що вийшов чистим я, мов золото найвищого ґатунку.
11 Ступали мої ноги по Його слідах,
    Його тропами і не збився зі шляху.
12 Його наукою я керувався безвідмовно,
    у серці пестив я слова, що з уст Його злітали.

13 Бог—праведний, і цей закон незмінний.
    Хто з смертних може сперечатись з цим?
Що забажає Він здійснити, те і зробить.
    Що забажає Він здійснити, те і зробить.
14 Бог зробить те для мене, що задумав,
    і інших Він так само, як мене, веде.
15 Тож ось чому наляканий я перед Ним стою,
    роздумую про все і страхом переймаюсь.
16 Із волі Божої я мужність втратив,
    мене лякає Всемогутній Бог,
17 Оскільки й досі я у темряву вдивляюсь,
    і морок лиха огорнув моє лице,
    та все ж мовчати я не стану».

23 А Йов відповів та й сказав:

Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!