Add parallel Print Page Options

Він стане наче кущ в пустелі,
    котрий не відає про кращі землі, та Господні блага.
Він знай живе собі в пустельнім краї,
    серед солончаків безлюдних.
Благословен той,
    хто покладається на Господа,
    бо взнає він, що Господь—його надія.
Він буде мов те дерево, що при воді росте,
    що над потоком простягло своє коріння,
    й спеки не боїться, та зеленим листям вкрите.
Рік посухи і той йому байдужий,
    воно й тоді не перестає плодоносити.

Read full chapter