Add parallel Print Page Options

Журна пісня про князів Ізраїлю

19 Сказав Господь мені: «Заведи журну пісню про князів Ізраїлю:

„Що за левиця серед левів була ваша мати!
    Вона лежала серед молодих левів
    і викохувала своїх малят.
Вона виростила одного із своїх малят,
    який став полювати на здобич,
    та розідрав одного з людей.

Люди почули про нього,
    і впіймано було його у їхню пастку.
    Вони гаками притягли його в землю Єгипетську.

Як побачила левиця, що сподівання її марні
    виховати того лева вожаком,
то вона відібрала іншого зі своїх малят
    і виховала його дужим левом.
Він походжає серед левів,
    бо тепер він дужий лев.
Навчившись роздирати здобич,
    він зжер людину.
Він повалив людські палаци,
    спустошив їхні міста.
    Вся земля і всі на ній жахалися його реву.
Тоді повстали проти нього
    народи з навколишніх країв.
Розкинули вони свої тенета
    і впіймався він у їхню пастку.
Гаками затягли його у клітку
    і привезли до царя Вавилона.
Посадили його у в’язницю,
    тож реву його не чутно було більш по горах ізраїльських.

10 Мати ваша, мов лоза виноградна,
    посаджена при криниці.
Родюча була вона,
    гіллям багата завдяки великій воді.
11 Вигнався пагін на ній височенний,
    придатний для берла володаря.
Виріс Він до небес, високо над густим листям,
    видно його було понад галуззям густим.
12 Та вирвано з корінням лозу у люті
    й на землю пожбурено.
Вітер зі сходу висушив її плоди,
    гілля її зрізано, та викинуто у вогонь,
    і вогонь пожер його.

13 Тепер посадили її у пустелі
    в землі сухій та спраглій.
14 Вогонь пішов з однієї з найбільших гілок
    і пожер її плоди.
    І не лишилося жодної гілки для берла володаря”.

Цю журну пісню слід виконувати як пісню жалоби».

19 А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих,

та й скажи: Яка твоя мати левиця: Лягла поміж левів, серед левчуків вона викохала левенят!

І одне із своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, і здобич ловити навчився, людину він жер!

І похід розголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели...

Як левиця побачила, що надаремно чекає, що пропала надія її, то взяла вона знову одне із своїх левенят, і вчинила його левчуком.

І ходив він між левами й став левчуком, і здобич ловити навчився, людину він жер!

І він розбивав їхні палати, і руйнував їхні міста, і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній!

Та пастку на нього поставили люди знавкола з округ, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму!

І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавилонського, і в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих...

10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й гілляста була через води великі.

11 І виросли пруття міцні, й надавались на берла володарів, і височів між гущавинами його зріст, і він показався в своїй висоті, у численних галузках своїх!

12 Та була вона вирвана в лютості, об землю кинена, і вітер зо сходу зсушив її плід, поламалися й повисихали вони, а її міцний прут огонь його зжер...

13 А тепер посадили її на пустині, у краї сухому й безвідному,

14 і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцного прута, берла на панування... Це пісня жалобна, і буде за пісню жалоби вона.