Суд над іншими народами

9 Це слово Господа проти землі Гадрах^[a] та Дамаску:

Майбутній цар

Господь врятує Свій народ

Господні обіцянки

Бог покарає інші народи

⁴ Ось що говорить Господь мій Бог: «Паси овець, призначених на забій». ⁵ Ті, хто купує їх, ріже безкарно і каже: «Благословен Господь, бо я розбагатів». Їхні пастухи співчуття до них не мають. ⁶ Тож більше не матиму Я співчуття до тих, хто мешкає у краї. Так говорить Господь: «Я видам кожного з них до рук сусіди і його царя. Вони спустошать землю, та Я не визволю народ із рук їхніх.

⁷ Виходить, Я випасав овець, призначених на заріз, овець, що належали торговцям. Тож взяв Я собі дві палиці, одну назвав Ласка, а другу—Згода, і випасав овець. ⁸ Я здихався трьох пастухів за один місяць. Бо урвався Мій терпець, і вони теж відчули до Мене огиду». ⁹ І Я сказав: «Я не пастиму вас. Хай та, що вмирає, помре, а та, що має загинути, загине, жінки, що лишаються, хай пожеруть плоть одне одного. ¹⁰ Тож узяв Я Свою палицю Ласка і зламав навпіл, щоб показати, що ламаю Я Мій Заповіт, укладений з усіма народами. ¹¹ І того ж дня був він зламаний. І торгівці вівцями, що спостерігали за Мною, зрозуміли, що то було слово Господа».

¹² І сказав Я їм: «Якщо це правильно в ваших очах, дайте мені платню мою, а якщо ні, не платіть». І вони сплатили Мені тридцять срібняків. ¹³ Тоді Господь сказав мені: «Поклади до скарбниці ту „велику ціну”^[l], в яку вони оцінили Мене». Тож узяв я тридцять срібняків і поклав їх у храмі Господа в скарбницю. ¹⁴ Тоді я поламав свою другу палицю—палицю Згоди, щоб показати, що я розриваю братерство між Юдеєю та Ізраїлем.

¹⁵ І Господь сказав мені: «Знову візьми знаряддя пастуха дурного. ¹⁶ Бо ось Я поставлю над краєм пастуха, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодих, не лікуватиме поранених, не годуватиме здорових. Але усі вгодовані будуть пожерті—лише ратиці залишаться».

З’ява про народи довкола Юдеї

12 Сумне пророцтво Господа про Ізраїль, Того, Хто створив небеса, Хто заснував землю, Хто вселив дух у людину. Господь говорить: ² «Я оберну Єрусалим на чашу отрути для всіх навколишніх народів. Вони нападуть на Юдею, тож під час облоги Єрусалим попаде у пастку. ³ Того дня зроблю Я Єрусалим тяжким каменем для всіх народів. І всіх, хто намагатиметься зрушити його, буде тяжко вражено. І зберуться разом усі народи землі проти нього. ⁴ Того дня Я вражу кожного коня переляком, а його вершника панікою вдарю. Я пильнуватиму за домом Юди і кожного коня усіх народів осліплю. ⁵ Тоді старійшини Юдеї скажуть у серці: „Сила мешканців Єрусалима в Господі, Всемогутньому Богові їхньому”. ⁶ Того дня покладу Я старійшин Юдеї, мов жаровню, на купу хмизу, будуть вони мов смолоскип на снопі. Вони пожеруть усі навколишні народи праворуч і ліворуч, а Єрусалим знову житиме безпечно на своєму місці, в Єрусалимі».

⁷ Першими Господь врятує намети Юдеї, щоб слава дому Давида і мешканців Єрусалима не перевершила славу Юдеї. ⁸ Того дня Господь захистить мешканців Єрусалима, і той серед них, хто спотикався, того дня буде, стане великим воїном, немов Давид, а дім Давидів буде, мов богів зібрання, мов Посланець Господній йде перед ними.

⁹ Того дня Я заходжусь нищити всі народи, що виходять проти Єрусалима. ¹⁰ Я виллю на дім Давида й мешканців Єрусалима дух ласки й молитви, і вони дивитимуться на Мене як на Того, Кого вони простромили, і тужитимуть за Ним як за єдиним сином, гірко побиватимуться, як за первістком. ¹¹ Того дня в Єрусалимі здійметься велике голосіння, як голосіння за Хадад-Риммоном^[m] у долині Меґіддо. ¹² Голоситиме земля, кожна родина окремо, рід дому Давида сам і жінки їхні самі, рід дому Натана сам по собі, й жінки їхні окремо, ¹³ рід дому Левія окремо, і жінки їхні окремо, рід Сімеона окремо й жінки їхні окремо. ¹⁴ Всі роди, що лишилися, кожна родина окремо і жінки їхні лементуватимуть окремо.

Тисяча літ

20 Тоді побачив я Ангела, який спускався з небес. В руці він тримав ключ від безодні й великий ланцюг. ² Він схопив дракона, того змія старого, що є дияволом чи сатаною, і зв’язав його ланцюгом на тисячу років. ³ Ангел кинув його в безодню й замкнув її, поклавши печатку на вході над змієм, щоб не міг він більше зводити народи, доки не мине тисяча років. Після цього його мусить бути звільнено, але ненадовго.

⁴ Тоді побачив я престоли, на яких сиділи люди, котрим було дано владу судити. І побачив я душі тих людей, кому стяли голови, бо вони свідчили про Ісуса, і проповідували Слово Боже. Вони не поклонилися ні звіру, ні образу^[a] його, і не мали печатки ні на чолі, ані на руках. Вони ожили й царювали разом з Христом тисячу років. ⁵ (А інші мертві не ожили, доки тисяча років не минула). Це було перше воскресіння.

⁶ Блаженні ті, хто має частку у першому воскресінні. Вони—святі люди Божі і друга смерть не має над ними влади. Вони будуть священиками, які належать Богові й Христу, і царюватимуть разом з Ним тисячу років.

Поразка сатани

⁷ А через тисячу років звільнено буде сатану з в’язниці. ⁸ Тоді піде він по всьому світу обманювати народи, які звуться Ґоґ і Маґоґ, й обдурить їх і зведе для війни. І збереться там стільки людей, що і не перелічити їх, як піску на березі моря.

⁹ Вони наступатимуть по всій землі, й оточать стан людей Божих і Його улюблене місто, але вогонь зійде з небес і пожере їх. ¹⁰ Тоді диявол, який зводив народи, буде укинутий в озеро палаючої сірки, туди ж, де звір і лжепророк. І будуть вони зазнавати мук страшних день і ніч на вічні віки.

Останній суд

¹¹ Тоді я побачив великий білий престол і Того, Хто сидить на ньому. Земля і небо втекли і зникли від Його присутності. ¹² І побачив я мертвих—великих і малих, які стояли перед престолом. Там були розгорнуті книги. Й інша книга була розгорнута—Книга Життя; мертвих судили за вчинками їхніми, які були записані в тих книгах.

¹³ Море віддало тих мертвих, які в ньому були, смерть і пекло віддали тих мертвих, які в них перебували. І кожного судили згідно з ділами його. ¹⁴ Потім смерть та пекло були викинуті у вогняне озеро. Це і є друга смерть—вогняне озеро. ¹⁵ І якщо чиєсь ім’я не було записане в Книзі Життя, того було вкинуто в вогняне озеро.