Add parallel Print Page Options

Утиски й праця

І знову озирнувся я й побачив, скільки гноблення під сонцем. Я бачив гноблених в сльозах, і нікому втішати їх, бо ті ж гнобителі і владу мають, і не знайшлося, кому втішить неборак. Я вирішив, що зараз легше тим, хто помер, ніж живим. Але ще краще, ніж живим і мертвим, вмерлим при породіллі, хто ще не бачив зла, яке існує в світі цім[a].

І збагнув я, що вся праця і все, що вона дає, суть заздрощі й суперництво між людьми. Це теж марнота, це теж вітер в полі[b].

Ось люди кажуть: «Складає дурень руки й цим себе вбиває». Можливо, правда це, але я кажу, що краще вдовольнятися малим, ніж увесь час жадати більшого багатства.

Краще жити вдвох

І знов спостерігав я марноту під сонцем. Жив одинак, не мав ні сина, ані брата. Однак трудився безупинно. Та все ж багатство не втішало зір його. Він запитав себе: «Для кого гну я спину? Чом позбавляю радості себе?» Це теж марнота. Запитання непросте. Краще жити вдвох, аніж одному, за свої труди тоді відплата краща. 10 Якщо впаде один, підвестись допоможе другий. Впаде самотній, хто йому прийде на поміч? 11 Як люди сплять удвох, то тепло їм, а як самотньому зігрітись? 12 Самотнього неважко подолати, а двоє можуть дати відсіч. Утричі зсукану мотузку важко розірвати.

13 Бідний, та мудрий і молодий кращий, ніж старий, та дурний володар, який уже не прислухається до застережень. 14 Навіть якщо молодий вийде з дому в’язнів, щоб стати царем або народився в бідняцькій родині. 15 Я помітив, що всі люди цього краю були на боці молодого володаря, який мав заступити на престолі старого правителя. 16 І було всіх тих людей, яких він повів за собою, дуже багато. Але ті, хто прийде пізніше, не буде ним задоволений. Бо це також безглуздо, також вітер у полі.

Про обіцянку

Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло. Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти—на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.

Коли турбот багато, сни погані сняться.
    Коли говорить дурень—море слів.

Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку. Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова. Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику[c]: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці? Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!

Марнота багатства

Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим—ще вищий. У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.

10 Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо. 11 Зростає маєтність—збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати? 12 Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.

13 Велику тугу бачив я під сонцем[d]: коли добро примножував собі на шкоду[e] чоловік. 14 Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим. 15 Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу. 16 І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер? 17 Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.

Насолоджуйся своєю працею

18 Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля. 19 Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці,—це Божий дарунок. 20 Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце[f].

Не в багатстві щастя

Лихий випадок бачив я під сонцем, це тяжким тягарем лягає на людину. Бог дає людині багатство, скарби, шану, тож вона має все, чого бажає, але Бог не дає людині насолоджуватися набутим. Замість неї чужинець користується всім. Це безглуздо й сумно.

Скажімо, у батька є сто дітей, і живе він багато років, але не може насолоджуватися щастям, його навіть не поховають як годиться. Як на мене, краще мертвонародженому, ніж йому. Хоч із безглуздям він приходить і в темряву відходить, і темрява вкриває ім’я його. Хоча він і не бачив сонця й нічого ще не пізнав, та має більше спокою, ніж згаданий чоловік. Живи хоч дві тисячі років, але якщо не пізнаєш щастя, то хіба не всі ми йдемо в одне й те саме місце?

Людина трудиться весь час, щоб досхочу поїсти, та голод свій ніколи не вгамує. Які ж бо переваги має мудрий над дурним? І що отримує бідняк, який уміє жити? Все ж ліпше та синиця у руці, ніж недосяжний журавель у небі. Все це марнота, як ловити вітер в полі.

10 Все суще вже дістало ймення, і вже відомо, що таке людина. Не позмагаєшся із тим, хто дужчий. 11 Адже що більше слів, то марнотніше. Яка із цього користь людям?

12 Хто знає, що людині краще в цьому короткому безглуздому житті, через яке вона проходить, ніби тінь? Хто скаже їй, що буде після неї в цьому світі?

Footnotes

  1. 4:3 в світі цім Або «під сонцем».
  2. 4:4 Це… в полі Або «Це непокоїть дух». Також див.: Екл. 4:16.
  3. 5:6 священику Або «Ангелу», «посланцю» чи «пророку».
  4. 5:13 під сонцем Або «у цьому житті». Також див.: Екл. 6:1.
  5. 5:13 на шкоду Або «для майбутнього».
  6. 5:20 бо Господь… серце Або «Господь робить з людиною усе, що забажає».

Особливе Боже благословення в житті Павла

12 Я мушу і далі хвалитися. Хвалитись мені невигідно, але я перейду до видінь та одкровень Господніх. Я знаю одного чоловіка[a] в Христі, який чотирнадцять років тому був узятий на «третє небо» (не знаю, чи в тілі своєму, чи духом, одному Богу це відомо). 3-4 Я знаю, що цей чоловік (чи то в тілі своєму, чи без нього, це лише Богу відомо) був узятий у рай і чув слова невимовні. Людині не дано їх вимовити. Цим чоловіком я й хвалитимуся, а собою хвалитися не буду. Хіба що неміччю своєю.

Бо якщо хвалитимуся, то не буду нерозумним, тому що казатиму правду. Та краще стримаюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж він бачить і чує від мене.

І щоб я не занадто звеличувався від надзвичайних видінь, що мені були, дано мені жало у тіло[b]—посланця сатани, щоб той мучив мене, не даючи мені звеличитися. Я благав Господа тричі, щоб забрав його від мене геть, але Він мовив до мене раз і назавжди: «Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у твоїй слабкості». Тож я маю бути дуже щасливий з того, що хвалюся слабкостями своїми, аби сила Христова залишалася зі мною. 10 Тому любо мені перебувати у слабкості своїй, у знущаннях, злиднях, гоніннях та труднощах в ім’я Христа. Бо коли я немічний, то набуваю силу.

Павло говорить про свою любов до коринтян

11 Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий. 12 У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням. 13 То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину.

14 Ось зараз я вже втретє готовий прийти до вас й не буду для вас тягарем. Я не прагну заволодіти добром вашим, мені потрібні ви самі. Бо не діти повинні забезпечувати батьків своїх, а батьки—дітей. 15 Я ж, зі свого боку, з великою радістю віддам усе, що маю, навіть самого себе, заради вас. Якщо я любитиму вас дужче, то як же ви любитимете мене менше?

16 Хоч би як там було, але я не був тягарем для вас. Та ви кажете, що через свою підступність я вас перехитрував. 17 Чи, може, я обдурив вас, використавши у своїх цілях одного з тих, кого до вас посилав? Ні. 18 Я попросив Тита прийти до вас і послав одного з братів разом з ним. Чи, може, він вас обдурив? Ні. Він діяв так само чесно як і ми.

19 Чи ви думаєте, що ми весь цей час виправдовувалися перед вами? Ми ж насправді є послідовниками Христа й говоримо це перед Богом. І все, що ми робимо, мої любі друзі, це для того, щоб зміцнити вас духовно. 20 Бо я боюся, що коли прийду, то можу знайти вас не такими, як хотілося б мені. І ви знайдете мене не таким, як хотілося б вам. Боюся, що почнуться серед вас чвари, ревнощі, злобливі сутички, суперництво, наклепи, плітки, зухвальство і безладдя. 21 Боюся, що коли прийду до вас знову, мій Бог принизить мене перед вами і оплакуватиму я всіх тих, хто грішив у минулому і не розкаявся у своїй нечистоті, розпусті й перелюбі, що вони чинили.

Footnotes

  1. 12:2 Я знаю одного чоловіка Тут Павло пише про самого себе. Також у 3, 4 та 5 вірші.
  2. 12:7 жало у тіло Або «біль у тілі».