Add parallel Print Page Options

І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

І знову я бачив марноту під сонцем:

Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

Read full chapter