Add parallel Print Page Options

10 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

13 початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...

11 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.

Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.

Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.

Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.

І світло солодке, і добре очам сонце бачити,

і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!

10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

12 І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!

аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,

у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,

і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,

і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,

аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...

І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...

Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.

10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.

11 Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.

12 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!

13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!

14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!

Хвала мудрості

10 Найкращі пахощі споганить можуть дохлі мухи, дрібна дурничка переважить честь і мудрість. Де мудрий поверне праворуч, там дурень поверне ліворуч. Коли шляхом своїм іде невіглас, цього не усвідомлює ніскільки, і кожен розуміє, що дурень він. Якщо на вас розгнівається можновладець, не здавайтесь через невдачі. Будь старанним й терпеливим, тоді можна виправити самі великі помилки[a].

Таке ще зло я спостеріг під сонцем[b], таку помилку робить можновладець: дурний найвищі обіймає посади, великі та багаті—другорядні. Рабів на конях верхи бачив я і повелителів, що пішки плентались, немов раби.

Хто риє яму, може в неї впасти, того, хто мур руйнує, може вжалити гадюка. Каменярі поранитись камінням можуть, дереворуби постраждати від нього можуть. 10 Коли тупа сокира, більше праці; сокира гостра—менше працювати. Отак і мудрість—помічник талану. 11 Якщо гадюка укусила вже до замовляння, то замовляти марно вже її.

12 З уст мудреця слова несуть йому лиш благо,
    а дурня рот його ж і знищить.

13 З дурниці починає він розмову, останнє слово—то зовсім нісенітниця. 14 Адже невпинно дурень пащекує, чим це закінчиться; ніхто не передбачить, ніхто не скаже, що по тому буде.

15 Усе, що дурень робить, лиш виснажує його,
    адже він задурний знайти додому шлях.

16 Біда тобі, о земле, цар твій юний, і можновладці зранку шлунок набивають. 17 Благословенна, земле, ти, бо твій цар шляхетний[c], а управителі їдять в належний час, щоб сил набратися, а не сп’яніти.

18 То через лінощі провалюється дах,
    через недбалість хата протікає.

19 Для задоволення готують собі їсти, для радощів в житті вино вживають, а гроші відповідь дадуть на все. 20 І подумки не проклинай царя, і в ліжку не кляни багатія, бо навіть пташка в небі перехопить твоє слово, на крилах донесе, що ти сказав.

Будь обачливий

11 Якщо добро ти сіятимеш на життєвому шляху,
    воно неодмінно тобі добром повернеться.
Вкладай гроші у кілька різноманітних справ,[d]
    бо де знання, що не обсяде край твій лихо.

Не має сумніву у деяких речах:
    як обважніють хмари, дощ рясний напоїть землю.
Дарма, на північ чи на південь дерево впаде,
    там і залишиться лежати.
Але деяких речей не можна знати,
    треба лиш на Господа покладатися у них:
хто дивиться на вітер, сіяти не буде,
    хто дивиться на хмари, не збере врожаю.

Як невідомі нам шляхи вітрів
    або як виростає дитя у материнськім лоні,
так не збагнеш і труд Господній,
    Творця всього на світі цім.
Уранці засівай свій лан,
    увечері також не дай рукам спочинку,
адже не знаєш, що піде на користь:
    чи те чи інше, а може, все тобі успіх принесе.

Насолоджуйся життям, доки молодий

Яке прекрасне світло дня
    і як чудово жити в сонячному світі!
Радіти мусиш кожній днині,
    якщо й живеш багато літ.
Та завжди пам’ятай про чорні дні,
    бо їх багато літ, та пам’ятай про смерть,
    бо смерті вічність довша, аніж твоє життя.

Тож веселися, молодь, поки юна,
    хай серце пломеніє щастям, коли ще молоде.
Роби усе, що серце забажає,
    іди, куди тебе твій погляд поведе.
Та пам’ятай, що Бог судити буде за все,
    що ти зробив.
10 Отруту гніву з серця викинь,
    печаль із тіла прожени,[e]
    бо юність і чорнявий чуб—не вічні.

Старість

12 У юні дні не забувай Творця до того, як біда покличе, до того, як прийдуть роки, коли вже скажеш: «Я не маю втіхи![f]»

Пам’ятай свого Творця, поки молодий, до того ще, як сонце й світло потьмяніють і почорніють зорі й місяць, і за грозою набігатиме гроза. Не забувай Його до того, коли рукам твоїм не стане сили, коли підкосяться коліна у мужчин, повипадають зуби, і жувати буде нічим, не бачитимуть очі ясно. Тоді і звуки з вулиці, немов крізь ставні, і навіть гуркіт жорен нечутним стане; пісень дівочих не почуєш, але пташиний спів тебе, безсонного, розбудить. У той час ти боятимешся висоти й розбою на дорогах, коли волосся стане білим, як мигдаль, покритий цвітом, коли ходитимеш з трудом, як розжиріла сарана, коли бажань уже не буде,[g] коли в оселю вічну люди йдуть і їх жалобниці в останню путь проводять.

Про смерть

Поки ще цілий срібний ланцюжок
    і келих золотий не похилився,
    і глек біля струмка не тріснув,
    й коловорот з колодязя не впав.
Повернеться у землю порох, звідки вийшов,
    а дух життєвий вернеться до Бога, звідки вийшов.

«Все—вітер в полі,—каже Когелет,—усе марнота!»

Закінчення

Когелет був не лише мудрецем, але й сам далі навчав людей, давав їм знання. Він почув, перевірив і виправив чимало мудрих висловів. 10 Когелет намагався знайти втішні слова, написати дохідливі й правдиві рядки. 11 Слова мудреця, мов дубець для бика. Його переконливі слова, мов кілки, що вп’ялися в землю. Вони прийшли від одного пастуха. 12 А всього, що поза цим, сину мій, стережися! Книги пишуть безкінечно, а довге навчання віднімає багато сил.

13 Такий кінець усьому почутому: бійся Бога й тримайся Його заповідей—такий цілковитий обов’язок людини. 14 Адже Бог розсудить будь-яку справу, в тому числі й кожну приховану річ, хай добру чи лиху.

Footnotes

  1. 10:4 Будь… помилки Або «Цілитель може позбавити людину самих великих гріхів». У цьому вірші «цілитель»—це той, хто прощає гріхи та допомагає іншим.
  2. 10:5 під сонцем Або «у цьому житті».
  3. 10:17 шляхетний Буквально «син вільної людини», тобто який ніколи не був рабом та його батьки не були рабами.
  4. 11:2 Вкладай… справ Або «віддай частину семи або восьми чоловікам».
  5. 11:10 Отруту… прожени Або «Не хвилюйся! Бережи себе від біди!»
  6. 12:1 Я не маю втіхи! Тобто «Мені не до вподоби все те, що я робив, коли був юнаком» або «Зараз я старий, й моє життя мені обридло».
  7. 12:5 коли бажань уже не буде Тобто «апетиту» або «бажання статевих стосунків». Древньогебрейський текст тут неясний.

Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

і присутня зо мною вся браття, до Церков галатійських:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого,

Йому слава на віки вічні, амінь!

Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію,

що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію.

Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!

Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!

10 Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.

11 Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей.

12 Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа.

13 Чули бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її.

14 І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань.

15 Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав

16 виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю,

17 і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск.

18 По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.

19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

20 А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю!

21 Потому пішов я до сирських та кілікійських країн.

22 Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто,

23 тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, що колись руйнував був її.

24 І славили Бога вони через мене!

Вітання галатам

Вітання від апостола Павла, не призначеного людьми, ані посланого ними нести Благу Вість. Я апостол владою Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих. Разом з усіма братами своїми я шлю листа цього церквам галатським[a].

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа. Він віддав Себе для прощення гріхів наших, щоб визволити нас із того лихого світу, в якому ми живемо. Така воля Бога, Отця нашого. Слава Йому на віки вічні! Амінь.

Є лише одна істинна Добра Звістка

Я здивований, що ви так скоро відвернулися від Господа, Який покликав вас благодаттю Христовою, і звернулися до чогось іншого, ніж істинне Благовістя. Насправді ж це зовсім не Благовістя. Деякі люди заплутують вас, перекручуючи Добру Звістку про Христа. І якщо проповідь йтиме від аби кого, навіть Ангела Небесного, але вона суперечитиме тому, про що ми проповідували, то хай той проповідник буде проклятий! Говорили ми це й раніше, і тепер я знову повторюю: якщо хтось проповідує вам Благовість, відмінну від тієї, що ви прийняли, то нехай він буде проклятий!

10 У людей я шукаю схвалення, чи в Бога? Чи намагаюсь я догоджати людям? Якщо я догоджав людям, то не був би слугою Христовим.

Павлова сила йде від Бога

11 Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував—не від людей. 12 Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.

13 Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її. 14 У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.

15 Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому. 16 Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей. 17 Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.

18 Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів. 19 І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. 20 Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам! 21 Потім я вирушив до Сирії та Кілікії[b].

22 Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто. 23 Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати». 24 І вони славили Бога через мене.

Footnotes

  1. 1:2 Галатія Можливо, це була земля, куди Павло відправився під час першої подорожі. Див.: Дії 13 та 14.
  2. 1:21 Кілікія Територія на південному сході Малої Азії.