Add parallel Print Page Options

Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

10 і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

11 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

12 І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

13 А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

Read full chapter