Деяния 19:21-41

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Заворушення в Ефесі

²¹ Після того, як усе це сталося, Павло вирішив пройти Македонією та Ахаєю і дійти до Єрусалиму. Він сказав: «Після того, як побуваю в Єрусалимі, потрібно мені ще й Рим відвідати». ²² Отож відіслав він двох із своїх помічників, Тимофія та Ераста, в Македонію, а сам іще лишився в Азії.

²³ Приблизно тоді ж почалися заворушення в Ефесі проти «Дороги Господньої». Ось як це трапилося. ²⁴ У цьому місті мешкав один чоловік на ім’я Димитрій, майстер, який робив срібні зображення храму Артеміди^[a]. Це давало чималий заробіток ремісникам.

²⁵ Він зібрав їх разом з іншими майстрами подібних ремесел і сказав: «Люди, ви ж знаєте, що ми маємо добрий прибуток з цієї роботи. ²⁶ Але разом з тим ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і привернув багатьох людей до своєї віри. І то не лише в Ефесі, а майже по всій Малій Азії. Він стверджує, що боги, зроблені руками людськими, не є справжніми богами.

²⁷ Та загроза не тільки в тому, що ремесло наше набуває поганої слави, а справа в тому, що храм славетної богині Артеміди втратить свою важливість. І ще є одна небезпека: богиню, якій поклоняються вся Мала Азія і весь світ, буде позбавлено її величі». ²⁸ Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»

²⁹ У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до амфітеатру, схопивши Ґая та Аристарха—македонців, які мандрували разом з Павлом. ³⁰ Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили. ³¹ Дехто з можновладців Малої Азії, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не йти до амфітеатру.

³² Тепер вже одні горлали одне, інші—інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися. ³³ Деякі юдеї з натовпу навчили Олександра, що сказати і виштовхнули його наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям. ³⁴ Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!»—і не вгамовувалися десь зо дві години.

³⁵ Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Немає в світі жодної людини, яка б не знала, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь^[b], котрий впав з небес. ³⁶ І оскільки ніхто не може цьому заперечити, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно. ³⁷ Бо ви привели сюди цих людей^[c], хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили. ³⁸ Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.

³⁹ Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайному міському зібранні. ⁴⁰ Я так кажу, бо ми знаходимося під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот». ⁴¹ Скінчивши промову, він розпустив громаду.