Add parallel Print Page Options

13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

Read full chapter