Add parallel Print Page Options

14 Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.

Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.

Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.

Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.

Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.

Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.

Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.

Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!

Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.

10 А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.

11 Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!

12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.

Read full chapter

Не піддавайте осуду інших

14 Щиро приймайте тих, чия віра слабка, та не задля суперечки про погляди ваші. Один вірить, що може їсти все[a], а інший, слабкий у вірі своїй, їсть лише овочі. Тому ж, хто споживає будь-яку їжу, не слід зверхньо ставитися до іншої людини, яка не їсть усього. І навпаки: той, хто не їсть деякі страви, нехай не осуджує першого, оскільки Бог прийняв його.

Чому ти осуджуєш чужого слугу? Лише в очах свого господаря слуга може бути виправданий або покараний. Слугу ж Господнього буде виправдано, бо Господь владу має виправдовувати. І знову ж таки, для однієї людини якийсь день може бути важливішим за інший, а для іншого чоловіка всі дні однакові. То й нехай кожен тримається свого переконання. Хто вважає якийсь день особливим, стоїть на цьому в ім’я Господнє. Хто споживає будь-яку їжу, той теж робить це в ім’я Господа, бо дякує Богу. Той же, хто не їсть певну їжу в ім’я Господа, також дякує Йому.

Бо ніхто з нас не живе заради себе і не вмирає сам по собі. Адже життя наше—для Господа, а вмираючи, ми також вмираємо для Нього. Тож живучи або вмираючи, ми всі належимо Господу. Ось чому Христос помер і повернувся знову до життя, щоб стати Господом над мертвими і ще живими.

10 Чому ти осуджуєш брата чи сестру свою у Хресті? Або за що зневажаєш їх? Адже всі ми станемо перед судом Божим. 11 Бо сказано у Святому Писанні:

«Це так само правильно, як те, що Я живу,
    —каже Господь.—
Кожен впаде на коліна переді Мною,
    і кожен визнає, що Я є Бог».(A)

12 Отже, кожен із нас звітуватиме про себе перед Богом.

Read full chapter

Footnotes

  1. 14:2 їсти все За Законом, євреї не могли споживати деякі страви.