Напис на стіні

5 Цар Велшазар справляв великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив з ними вино. ² Поки Велшазар пив вино, він наказав принести золоті та срібні келихи, що Навуходоносор, його батько, забрав із храму в Єрусалимі, щоб цар та його вельможі, його дружини та його наложниці могли пити з них.

³ Тож йому принесли золоті келихи, забрані з храму Божого в Єрусалимі, і цар та його вельможі, його дружини та наложниці пили з них. ⁴ Вони пили вино і славили богів золотих і срібних, бронзових, залізних, дерев’яних та кам’яних.

⁵ Раптом з’явилися пальці людської руки й почали писати на штукатурці стіни біля свічника царського палацу. Цар стежив за рукою, поки вона писала. ⁶ Обличчя його зблідло, і він був так наляканий, що коліна його звело, а ноги ослабли. ⁷ Цар гукнув, щоб привели чародіїв, астрологів^[a] та віщунів, і наказав цим мудрецям Вавилону: «Хто прочитає цей напис і скаже мені що він означає, того вберуть у пурпуру^[b] і золотий ланцюг повісять йому на шию і зроблять його третім найвищим правителем у царстві».

⁸ Тоді ввійшли всі царські мудреці, але вони не змогли прочитати напис чи сказати царю, що він означає. ⁹ Тож цар Велшазар іще дужче злякався, і його обличчя ще більше зблідло. Вельможі його були збентежені.

¹⁰ Тоді царева мати, чуючи голоси царя та його вельмож, зайшла до бенкетної зали. «О царю, живи повіки!—Мовила вона.—Не тривожся! Не будь такий блідий! ¹¹ Є муж у твоєму царстві, в якому дух святих богів. За часів твого батька відкрилося, що в нього є знання таємниць, розум і мудрість, як у богів. Цар Навуходоносор, твій батько, призначив його головою над усіма чародіями, віщунами, астрологами та ворожбитами. ¹² Відкрилося що цей муж, Даниїл, якого цар назвав Валтасар, має гострий розум, знання і кмітливість, а також здатність тлумачити сни, пояснювати загадки й вирішувати складні питання. Поклич Даниїла, і він скаже тобі, що означає напис».

¹³ Тож привели Даниїла до царя, і цар сказав йому: «Ти Даниїл, один з полонених, що мій батько цар привів із Юдеї? ¹⁴ Я чув, що дух богів у тобі, і що ти маєш знання таємниць, розум та велику мудрість. ¹⁵ Мудреців і чародіїв привели до мене, щоб прочитати напис і сказати мені, що він означає, але вони не змогли роз’яснити цього. ¹⁶ Зараз я почув, що ти можеш давати пояснення й вирішувати складні питання. Якщо ти зможеш прочитати цей напис і сказати мені, що він означає, ти будеш вдягнений в пурпуру, і золотий ланцюг повісять тобі на шию, і зроблять тебе третім найвищим правителем у царстві».

¹⁷ Тоді Даниїл відповів царю: «Можеш лишити свої подарунки при собі й твої винагороди дати комусь іншому. Однак я прочитаю царю напис і скажу, що він означає.

¹⁸ О царю, Всевишній Бог дав твоєму прабатькові Навуходоносору царство, могутність, славу і величність. ¹⁹ Через цю велич, що Він дав йому, всі народи й племена і люди кожної з мов страхалися й боялися його. Тих, кого цар хотів убити, він убивав, тих, кого хотів помилувати, він милував, тих, кого він хотів підвищити, він підносив, а кого хотів принизити, того принижував. ²⁰ Та коли його серце стало погордливим і жорстоким від пихи, його скинули з царського престолу й позбавили слави. ²¹ Його вигнано було з-поміж людей. Йому дано було розум тварини; він жив серед диких ослів і їв траву, мов та худоба. Тіло його скроплювала роса небесна, доки він не визнав, що Всевишній Бог панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче.

²² Але ти, його син^[c], Велшазаре, не смирив себе, хоча й знав про все це. ²³ Натомість ти поставив себе проти Господа Небесного. Тобі принесли келихи з Його храму, і ти й твої вельможі, твої дружини і наложниці пили вино з них. Ти хвалив богів срібних і золотих, бронзових, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не можуть бачити, чути, чи розуміти. Але ти не славив Бога, Який у руці своїй тримає твоє життя і всі твої путі. ²⁴ Ось чому він послав руку, що накреслила напис. ²⁵ Ось той напис:

МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ, УПАРСИН.

²⁶ І от що ці слова означають:

²⁹ Тоді, за наказом Велшазара, Даниїла вбрали в пурпуру й повісили йому на шию золотий ланцюг і проголосили його третім найвищим правителем царства. ³⁰ Тієї ж самої ночі Велшазара, царя вавилонського було вбито. ³¹ І Дарій мидіанин посів царство у віці шістдесяти двох років.

Даниїл у лев’ячій ямі

6 Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. ² Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.

³ Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. ⁴ Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. ⁵ Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».

⁶ Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! ⁷ Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. ⁸ Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». ⁹ І цар Дарій підписав наказ.

¹⁰ Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. ¹¹ Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. ¹² Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».

¹³ Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених^[g] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».

¹⁴ Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. ¹⁵ Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».

¹⁶ Тож цар наказав, і вони схопили Даниїла й кинули у лев’ячу яму. Цар сказав Даниїлу: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе!» ¹⁷ Принесли камінь і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, так щоб Даниїлове становище не можна бути змінити.

¹⁸ Тоді цар повернувся до свого палацу й провів ніч без їжі й будь-яких розваг. І спати він не міг. ¹⁹ З першим променем світанку цар підвівся й поспішив до лев’ячої ями. ²⁰ Коли він наблизився до ями, він позвав Даниїла жалісним голосом: «Даниїле, слуго Бога живого, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг урятувати тебе від левів?»

²¹ Даниїл відповів: «О царю, живи вічно! ²² Мій Бог послав свого Ангела, й той затулив пащі левам. Вони не завдали мені ніякої шкоди, бо мене визнано невинним у Його очах. Та й перед тобою я не вчинив нічого недоброго, о царю».

²³ Цар сповнився радістю й наказав витягти Даниїла з ями. І коли Даниїла витягли з ями, жодної рани не знайшли на ньому, бо він покладався на свого Бога. ²⁴ За царським велінням, людей які неправедно звинуватили Даниїла, було приведено й кинуто у лев’ячу яму разом з їхніми дітьми та дружинами. Ще до того, як вони долетіли до дна ями, леви накинулися на них і потрощили всі їхні кістки.

²⁵ Після цього цар Дарій написав до всіх народів, племен та людей кожної з мов по всій землі:

Мир вам!

²⁶ Я видав наказ, щоб у всіх кінцях мого царства люди боялися й шанували Бога Даниїлового.

²⁸ Тож Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кира перського.

Сон Даниїла про чотирьох звірів

7 У перший рік правління Велшазара,^[h] царя Вавилону, Даниїл мав сон і видіння проходили крізь розум його, коли він лежав на ложі. Він записав зміст свого сну.

² Даниїл зазначив: «У моєму видінні вночі я бачив переді мною чотири вітри небесні, які розбурхали велике море. ³ Чотири великі звірі, кожний несхожий на інших, вийшли з моря.

⁴ Перший був, ніби лев з орлиними крилами. Я дивився, доки в нього не відірвало крила. Його підняло з землі так, що став він на дві ноги мовби людина й серце людське було дано йому.

⁵ І там переді мною був другий звір, схожий на ведмедя. Його було поставлено на один з його боків і він мав у пащі між зубами три ребра. Йому звеліли: „Підведись і їж м’яса досхочу!”

⁶ Після цього я поглянув, а там переді мною був інший звір, що виглядав ніби леопард. І на своїй спині він мав чотири крила, мов крила птаха. В цього звіра було чотири голови, і йому було дано владу правити.

⁷ Після цього, в моєму видінні вночі, я побачив переді мною жахливого, страшного і надзвичайно могутнього звіра. В нього були великі залізні зуби; він трощив і пожирав свою здобич а те, що лишалося, топтав ногами. Він відрізнявся від усіх попередніх звірів і в нього було десять рогів.

⁸ Поки я розмірковував про десять рогів, там переді мною з’явився ще один ріг, маленький, що виступив між ними. Він вирвав усі три, що були поперед нього. Цей ріг мав очі, мов у людини, і рот, що промовляв зухвало.

Покарання четвертого звіра

¹¹ І я все дивився, як ріг все ще промовляв зухвалі слова, доки звіра було забито, його тіло потрощене і вкинуте в палаючий вогонь. ¹² Інших звірів було позбавлено їхньої влади, але їм дозволили жити ще деякий час. ¹³ У моєму видінні вночі я глянув, а там, переді мною, хтось, мов син людський,^[k] іде з хмар небесних. Він наблизився до Древнього Царя, і постав перед Ним. ¹⁴ Йому було дано владу, славу й царство. Усі народи, племена і люди всіх мов поклонялися йому. Влада його—вічна, що не минеться, і царство його незнищенне.

Тлумачення Сну

¹⁵ Я, Даниїл, був стривожений духом, і видіння, що проходили через мій розум, тривожили мене. ¹⁶ Я наблизився до одного з тих, що стояли там, і спитав його про справжнє значення всього цього. І він відповів і розтлумачив мені все: ¹⁷ „Чотири великі звірі—це чотири царства, що настануть на землі. ¹⁸ Але святі Всевишнього дістануть те царство і володітимуть їм вічно”.

¹⁹ Тоді мені закортіло дізнатися про справжнє значення четвертого звіра, що відрізнявся від усіх інших і був найстрашніший: із залізними зубами й бронзовими пазурами—звіра, що трощив і пожирав свою здобич, а те, що лишалося, затоптував ногами. ²⁰ Я також хотів знати про десять рогів на його голові й про ще один ріг, що виріс між ними, та вирвав три з перших роги, що були поперед нього. Той ріг справляв найбільше враження з усіх, бо був злішім ніж усі інші роги, мав очі і рот, та промовляв зухвало.

²¹ Поки я дивився, цей ріг воював проти святих людей Божих і долав їх. ²² Аж ось Древній Цар прийшов і проголосив рішення на користь святих людей Всевишнього. І настав час, коли вони заволоділи царством.

²³ Він так пояснив мені: „Четвертий звір—то четверте царство, що з’явиться на землі. Воно відрізнятиметься від усіх інших царств і пожере всю землю, розтопче й потрощить її. ²⁴ Десять рогів—то десять царів, що вийдуть із цього царства. Після них устане інший цар, відмінний від попередніх, що підкорить трьох царів. ²⁵ Він нарікатиме на Всевишнього і пригноблюватиме його святих, намагатиметься змінити свята і закони. Святі люди Господні будуть віддані у руки його до часу, до часів і половини часу^[l]. ²⁶ Та суд засяде, і владу його буде відібрано й остаточно знищено назавжди. ²⁷ Тоді держава, влада й велич царств по всьому піднебессі будуть віддані святим, народові Всевишнього. Царство його буде царством вічним і всі правителі поклонятимуться й коритимуться йому”.

²⁸ От і все. Я, Даниїл, був сильно стривожений своїми думками, і обличчя моє зблідло, але я лишив усе при собі».

Привітання

¹ Від старця^[a] до вибраної пані^[b] Богом й до дітей її, яких я насправді люблю. І не тільки я люблю вас, а й усі ті, хто пізнав істину^[c]. ² Ми любимо вас завдяки істині, яка живе в нас і буде з нами повік. ³ Благодать, милість і мир нам від Бога-Отця й від Ісуса Христа, Його Сина, в істині й любові.

Сповідуймо Слово Христове

⁴ Для мене було великим щастям знайти поміж дітей твоїх тих, які живуть слідуючи дорогою правди, як Отець заповідав нам. ⁵ А зараз я звертаюся до тебе, люба пані (і це не нову заповідь я пишу тобі, а споконвічну), щоб ми любили одне одного! ⁶ Ось що означає ця любов: нам слід жити згідно з заповіддю Божою, про яку ви чули споконвіку, а саме: «ви маєте жити в любові».

⁷ У світ пішло багато лжевчителів, які не визнають, що Ісус Христос прийшов в людській подобі. Такі люди—брехуни і вороги Христа. ⁸ Пильнуйте й стережіться, щоб не загубити того, для чого ми^[d] працювали, щоб уповні одержати свою винагороду.

⁹ Хто не залишається в істинному вченні про Христа і переступає його, той не має Бога. А хто вірний істинному вченню, має і Отця, і Сина.

¹⁰ Якщо хтось завітає до тебе без цього вчення, не приймай його в своєму домі, не бажай йому добра. ¹¹ Бо той, хто бажає такій людині добра, поділяє її лихі вчинки.

Закінчення

¹² Хоч у мене багато про що є писати тобі, я не хочу довіряти це чорнилу й перу. Натомість, я сподіваюся завітати до тебе і поговорити віч-на-віч, щоб наша радість була повною. ¹³ Діти сестри^[e] твоєї, вибраної Богом, вітають вас.