Add parallel Print Page Options

(6-2) Сподобалося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством.

(6-3) А вище від них три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатрапи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодований.

(6-4) Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством.

(6-5) Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього.

(6-6) Тоді ці люди сказали: Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога.

(6-7) Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поспішили до царя, і так йому говорили: Царю Даріє, живи навіки!

(6-8) Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев'ячої ями.

(6-9) Тепер, царю, затверди цю заборону, і напиши це писання, яке не могло б бути змінене за законом мідян та персів, що не міг би бути відмінений.

(6-10) Тому цар Дарій написав це писання та заборону.

10 (6-11) А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим.

11 (6-12) Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.

12 (6-13) Тоді вони підійшли й розповіли перед царем про царську заборону: Чи ж не написав ти заборони, що кожна людина, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи людини, окрім від тебе, царю, буде вкинена до лев'ячої ями? Цар відповів та й сказав: Це слово певне, як право мідян та персів, що не може бути відмінене.

13 (6-14) Тоді вони відповіли та й сказали перед царем: Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о царю, та на заборону, яку написав ти, і в три усталені порі на день приносить свою молитву.

14 (6-15) Тоді цар, як почув це слово, сильно засмутився, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до заходу сонця силувався визволити його.

15 (6-16) Того часу ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: Знай, царю, що за правом мідян та персів усяка заборона та постанова, яку цар установить, не може буде змінена.

16 (6-17) Тоді цар звелів, і привели Даниїла, та й кинули до лев'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: Твій Бог, що ти Йому служиш, Він завжди врятує тебе!

17 (6-18) І принесений був один камінь, і був покладений на отвір ями, а цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож, що не буде змінена Даниїлова справа.

18 (6-19) Тоді цар пішов до свого палацу, і провів ніч у пості, і до нього не впроваджено наложниці, а сон його помандрував від нього.

19 (6-20) Того часу цар устав за зірниці на світанку, і в поспіху пішов до лев'ячої ями.

20 (6-21) А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів?

21 (6-22) Тоді Даниїл заговорив із царем: Царю, навіки живи!

22 (6-23) Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди.

23 (6-24) Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був виведений з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога свого.

24 (6-25) І сказав цар, і привели тих мужів, що донесли на Даниїла, і повкидали до лев'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жінок. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапали їх, і поторощили всі їхні кості.

25 (6-26) Того часу цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що мешкали по всій землі: Нехай мир вам примножиться!

26 (6-27) Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця.

27 (6-28) Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев'ячої сили.

28 (6-29) І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського.

Даниїл у лев’ячій ямі

Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.

Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».

Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». І цар Дарій підписав наказ.

10 Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. 11 Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. 12 Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».

13 Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених[a] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».

14 Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. 15 Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».

16 Тож цар наказав, і вони схопили Даниїла й кинули у лев’ячу яму. Цар сказав Даниїлу: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе!» 17 Принесли камінь і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, так щоб Даниїлове становище не можна бути змінити.

18 Тоді цар повернувся до свого палацу й провів ніч без їжі й будь-яких розваг. І спати він не міг. 19 З першим променем світанку цар підвівся й поспішив до лев’ячої ями. 20 Коли він наблизився до ями, він позвав Даниїла жалісним голосом: «Даниїле, слуго Бога живого, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг урятувати тебе від левів?»

21 Даниїл відповів: «О царю, живи вічно! 22 Мій Бог послав свого Ангела, й той затулив пащі левам. Вони не завдали мені ніякої шкоди, бо мене визнано невинним у Його очах. Та й перед тобою я не вчинив нічого недоброго, о царю».

23 Цар сповнився радістю й наказав витягти Даниїла з ями. І коли Даниїла витягли з ями, жодної рани не знайшли на ньому, бо він покладався на свого Бога. 24 За царським велінням, людей які неправедно звинуватили Даниїла, було приведено й кинуто у лев’ячу яму разом з їхніми дітьми та дружинами. Ще до того, як вони долетіли до дна ями, леви накинулися на них і потрощили всі їхні кістки.

25 Після цього цар Дарій написав до всіх народів, племен та людей кожної з мов по всій землі:

Мир вам!

26 Я видав наказ, щоб у всіх кінцях мого царства люди боялися й шанували Бога Даниїлового.

Бо він є Бог живий і перебуває повік,
    царство Його не буде зруйноване,
    влада його ніколи не скінчиться.
27 Він рятує і визволяє,
    Він творить знамення й дива
    на небесах і на землі.
Він урятував Даниїла від сили левів.

28 Тож Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кира перського.

Footnotes

  1. 6:13 полонених У цьому вірші мова йде про тих ізраїльтян, яких було взято у полон до Вавилону.

Daniel in the Den of Lions

[a]It pleased Darius(A) to appoint 120 satraps(B) to rule throughout the kingdom, with three administrators over them, one of whom was Daniel.(C) The satraps were made accountable(D) to them so that the king might not suffer loss. Now Daniel so distinguished himself among the administrators and the satraps by his exceptional qualities that the king planned to set him over the whole kingdom.(E) At this, the administrators and the satraps tried to find grounds for charges(F) against Daniel in his conduct of government affairs, but they were unable to do so. They could find no corruption in him, because he was trustworthy and neither corrupt nor negligent. Finally these men said, “We will never find any basis for charges against this man Daniel unless it has something to do with the law of his God.”(G)

So these administrators and satraps went as a group to the king and said: “May King Darius live forever!(H) The royal administrators, prefects, satraps, advisers and governors(I) have all agreed that the king should issue an edict and enforce the decree that anyone who prays to any god or human being during the next thirty days, except to you, Your Majesty, shall be thrown into the lions’ den.(J) Now, Your Majesty, issue the decree and put it in writing so that it cannot be altered—in accordance with the law of the Medes and Persians, which cannot be repealed.”(K) So King Darius put the decree in writing.

10 Now when Daniel learned that the decree had been published, he went home to his upstairs room where the windows opened toward(L) Jerusalem. Three times a day he got down on his knees(M) and prayed, giving thanks to his God, just as he had done before.(N) 11 Then these men went as a group and found Daniel praying and asking God for help.(O) 12 So they went to the king and spoke to him about his royal decree: “Did you not publish a decree that during the next thirty days anyone who prays to any god or human being except to you, Your Majesty, would be thrown into the lions’ den?”

The king answered, “The decree stands—in accordance with the law of the Medes and Persians, which cannot be repealed.”(P)

13 Then they said to the king, “Daniel, who is one of the exiles from Judah,(Q) pays no attention(R) to you, Your Majesty, or to the decree you put in writing. He still prays three times a day.” 14 When the king heard this, he was greatly distressed;(S) he was determined to rescue Daniel and made every effort until sundown to save him.

15 Then the men went as a group to King Darius and said to him, “Remember, Your Majesty, that according to the law of the Medes and Persians no decree or edict that the king issues can be changed.”(T)

16 So the king gave the order, and they brought Daniel and threw him into the lions’ den.(U) The king said to Daniel, “May your God, whom you serve continually, rescue(V) you!”

17 A stone was brought and placed over the mouth of the den, and the king sealed(W) it with his own signet ring and with the rings of his nobles, so that Daniel’s situation might not be changed. 18 Then the king returned to his palace and spent the night without eating(X) and without any entertainment being brought to him. And he could not sleep.(Y)

19 At the first light of dawn, the king got up and hurried to the lions’ den. 20 When he came near the den, he called to Daniel in an anguished voice, “Daniel, servant of the living God, has your God, whom you serve continually, been able to rescue you from the lions?”(Z)

21 Daniel answered, “May the king live forever!(AA) 22 My God sent his angel,(AB) and he shut the mouths of the lions.(AC) They have not hurt me, because I was found innocent in his sight.(AD) Nor have I ever done any wrong before you, Your Majesty.”

23 The king was overjoyed and gave orders to lift Daniel out of the den. And when Daniel was lifted from the den, no wound(AE) was found on him, because he had trusted(AF) in his God.

24 At the king’s command, the men who had falsely accused Daniel were brought in and thrown into the lions’ den,(AG) along with their wives and children.(AH) And before they reached the floor of the den, the lions overpowered them and crushed all their bones.(AI)

25 Then King Darius wrote to all the nations and peoples of every language(AJ) in all the earth:

“May you prosper greatly!(AK)

26 “I issue a decree that in every part of my kingdom people must fear and reverence(AL) the God of Daniel.(AM)

“For he is the living God(AN)
    and he endures forever;(AO)
his kingdom will not be destroyed,
    his dominion will never end.(AP)
27 He rescues and he saves;(AQ)
    he performs signs and wonders(AR)
    in the heavens and on the earth.
He has rescued Daniel
    from the power of the lions.”(AS)

28 So Daniel prospered during the reign of Darius and the reign of Cyrus[b](AT) the Persian.(AU)

Footnotes

  1. Daniel 6:1 In Aramaic texts 6:1-28 is numbered 6:2-29.
  2. Daniel 6:28 Or Darius, that is, the reign of Cyrus