Навчання Даниїла у Вавилоні

1 У третій рік царювання Єгоякима,^[a] царя юдейського, Навуходоносор, цар земель Шинара (Вавилона), прийшов до Єрусалима й обложив його. ² Господь віддав Єгоякима, царя юдейського, в руки Навуходоносора. Той забрав увесь посуд та деякі речі із храму Божого та вивіз їх до Вавилону, де й склав у храмі своїх богів.

^3-4 Тоді цар наказав Ашпеназові, старшому над євнухами, служителями царського двору, привести синів Ізраїля,^[b] юнаків із царського роду, а також із шляхетних родів молодих хлопців без жодних фізичних вад, вродливих, здібних до різноманітного навчання, добре обізнаних, тямущих і підготовлених служити в царськім палаці. Він мав навчити їх мови та літератури вавилонської^[c]. ⁵ Цар призначив їм щоденне утримання: їжу та вино з царського столу. Їх мали навчати три роки, а після цього вони мусили стати до царської служби.

⁶ Серед них були сини Юдині: Даниїл, Хананія, Мишаел та Азарія. ⁷ Старший над євнухами дав їм нові імена: Даниїлові—ім’я Валтасар, Хананії—Шедрах; Мишаелу—Мешах, Азарії—Аведнеґо.

⁸ Але Даниїл вирішив не осквернитися царською їжею та вином і попросив старшого над євнухами дозволити йому не бруднити себе цією нечистотою їжею. ⁹ Та Бог спонукав старшого над євнухами виявити прихильність і ласкавість до Даниїла. ¹⁰ Але старший над євнухами сказав Даниїлові: «Боюсь я мого пана, царя, який призначив давати тобі їжу й питво. Для чого йому бачити, що ти виглядаєш гірше, ніж інші хлопці твого віку? Тоді цар через тебе позбавить мене голови».

¹¹ Даниїл сказав наглядачеві, якого старший поставив над Даниїлом, Хананією, Мишаелом та Азарією: ¹² «Будь ласка, випробуй твоїх слуг протягом десяти днів: нічого не давай нам їсти, крім городини, й нічого пити, крім води. ¹³ Тоді порівняй наш вигляд з виглядом тих молодих хлопців, що їдять царську їжу, й чини зі своїми слугами відповідно до того, що побачиш».

¹⁴ І той погодився й випробував їх протягом десяти днів.

¹⁵ Наприкінці десяти днів вони виглядали здоровішими й краще вгодованими, ніж будь-хто з молодих хлопців, які вживали царську їжу. ¹⁶ Тож наглядач забрав призначену їм їжу й вино, що вони мали пити, і дав їм натомість овочі.

¹⁷ Цим чотирьом юнакам Бог дав знання й розуміння різних вчень та літератури, а Даниїл міг тлумачити будь-які видіння та сни. ¹⁸ Наприкінці терміну, призначеного царем, старший над євнухами представив юнаків Навуходоносорові. ¹⁹ Цар розмовляв з ними і знайшов, що немає нікого рівного Даниїлу, Хананії, Мишаелу та Азарії, тож вони стали до царської служби. ²⁰ У кожній справі, що потребувала мудрості й кмітливості, коли цар питав їх, він переконувався, що вони у десять разів кращі за всіх чародіїв та віщунів у цілому його царстві.

²¹ І Даниїл лишався там до першого року владарювання царя Кира^[d].

Сон Навуходоносора

2 На другий рік царювання Навуходоносору почали снитися сни. Розум його стривожився, і він не міг спати. ² Тож цар скликав чародіїв, віщунів, ворожбитів та астрологів^[e] щоб вони розтлумачили, що йому сниться. От вони прийшли й стали перед царем.

³ Навуходоносор сказав їм: «Снився мені сон, який тривожить мене, я хочу знати, що він означає». ⁴ Тоді астрологи відповіли царю арамійською мовою: «О, царю, живи вічно! Розкажи твоїм слугам цей сон, і ми розтлумачимо його».

⁵ Цар відповів астрологам: «Ось що я твердо вирішив: якщо ви не скажете мені, про що мені снилося і не розтлумачите той сон, я розірву вас на шматки, а оселі ваші я зруйную вщент. ⁶ Але якщо ви розкриєте мені цей сон і розтлумачите його, ви отримаєте від мене подарунки, винагороди і великі почесті. Отже, поясніть мені сон і розтлумачте його».

⁷ І знову вони промовили: «Хай цар розповість своїм слугам сон, і ми розтлумачимо його».

⁸ Тоді цар сказав: «Ясна річ, ви намагаєтеся виграти час, бо розумієте, що я справді твердо вирішив: ⁹ якщо ви не поясните сон, для вас існує тільки одна кара. Ви змовилися сказати мені брехливі й підступні слова, сподіваючись на якісь зміни. Тож розкажіть мені сон, і я знатиму, чи можете ви розтлумачити його».

¹⁰ Астрологи відповіли цареві: «Немає на світі людини, яка може зробити те, що цар вимагає! Жоден цар, хоч який би він був великий та могутній, ніколи не вимагав такого від жодного чародія, віщуна чи астролога. ¹¹ Те, про що просить цар, занадто складно. Ніхто не зможе повідати цього цареві, окрім богів, але вони не живуть серед людей».

¹² Це так розгнівало і розлютило царя, що він наказав покарати всіх мудреців Вавилону. ¹³ Тож був виданий наказ про страту мудреців, і послали людей по Даниїла та його друзів, щоб і їх убити. ¹⁴ Коли Аріох, начальник царської варти, вийшов стратити мудреців Вавилону, Даниїл звернувся до нього розважливо й чемно. ¹⁵ Він спитав царського урядовця: «Чому цар видав такий суворий наказ?» Тоді Аріох пояснив усе Даниїлу.

¹⁶ Даниїл пішов і попросив царя дати йому час, щоб він міг розтлумачити сон. ¹⁷ По тому Даниїл повернувся додому й пояснив, у чому справа, своїм друзям Хананії, Мишаелу та Азарії. ¹⁸ Він умовив їх благати в Бога Небесного ласки щодо цієї таємниці, щоб він та його друзі не були покарані разом з іншими мудрецями Вавилона.

¹⁹ Вночі ця таємниця була відкрита Даниїлові у з’яві. Тоді Даниїл прославив Бога Небесного. ²⁰ Він сказав:

Даниїл тлумачить сон

²⁴ Після цього Даниїл пішов до Аріоха, якого цар призначив покарати мудреців Вавилона і сказав йому: «Не вбивай мудреців Вавилона. Відведи мене до царя, і я розтлумачу йому сон його».

²⁵ Аріох негайно відвів Даниїла до царя і сказав: «Я знайшов серед полонених юдеїв чоловіка, який може розтлумачити цареві його сон». ²⁶ Цар спитав Даниїла (його також називали Валтасар): «Чи можеш ти розказати, що я бачив уві сні, й розтлумачити це?»

²⁷ Даниїл відповів: «Жоден мудрець, віщун, чародій чи астролог не може розкрити царю ту таємницю, про яку цар питає. ²⁸ Але є Бог на Небесах, який відкриває таємниці. Він показав царю Навуходоносору, що станеться у майбутньому. Твій сон та видіння, що промайнули у твоїй голові, коли ти лежав на ложі, ось які. ²⁹ Коли ти лежав там, о царю, твій розум звернувся до того, що має статися. І той, хто відкриває таємниці, показав тобі, що має статися. ³⁰ Щодо мене, ця таємниця була відкрита мені не тому, що я мудріший від усіх живих, а для того, щоб ти, о царю, міг дізнатися про тлумачення і зрозуміти те, що у твоєму розумі. ³¹ Ти побачив, о царю, перед тобою стояла велика статуя, величезна, сяюча статуя, страхітлива та вражаюча на вигляд. ³² Голова статуї була зроблена зі щирого золота, груди її та руки—срібні, живіт її та стегна—з бронзи. ³³ Ноги її з заліза, ступні її частково з заліза, а частково з гончарної глини. ³⁴ Поки ти дивився, камінь відломився, але не людськими руками. Він ударив по ступнях статуї з заліза й гончарної глини і розтрощив їх. ³⁵ Тоді залізо, глина, бронза, срібло і золото вмить розлетілися на шматки й стали ніби полова на току влітку. Вітер розвіяв їх, і сліду не залишилося. Але камінь, що вдарив статую, перетворився на величезну гору й заповнив усю землю. ³⁶ Це був сон, а зараз ми розтлумачимо його царю. ³⁷ Ти, о царю, цар царів. Бог Небесний дав тобі царство, владу, силу і славу. ³⁸ У твої руки віддав Він людей і звірів на землі та птаство небесне. Хоч би де вони жили, Він зробив тебе володарем над ними. Ти і є ця голова з золота. ³⁹ Після тебе інше царство настане, менше за твоє. Потім третє царство, бронзове, буде правити всією землею. ⁴⁰ Нарешті настане четверте царство, міцне, мов залізо, бо залізо розбиває і трощить усе, і так само, як залізо розбиває все на шматки, так воно розіб’є і зламає всіх інших. ⁴¹ А що ти бачив ступні та пальці частково з гончарної глини, а частково з заліза, то це буде розділене царство. Однак воно матиме певну міць заліза, хоча ти й бачив залізо змішаним із глиною. ⁴² Як пальці були частково залізні й частково глиняні, так і те царство буде до певної міри міцним, а до певної міри крихким. ⁴³ А що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною, то так і люди будуть змішані й поєднані між собою не ліпше, ніж залізо змішується з глиною. ⁴⁴ За часів тих царів Бог Небесний створить царство, яке ніколи не буде ні зруйноване, ні залишене іншому народу. Воно повалить усі ті царства й покінчить з ними, а саме існуватиме повік. ⁴⁵ От що означає видіння каменя, відділеного від гори, але не людськими руками, каменя, що розбив залізо, бронзу, глину, срібло й золото на шматки. Великий Бог показав цареві, що станеться в майбутньому. Цей сон правдивий, і тлумачення певне».

⁴⁶ Тоді цар Навуходоносор упав долілиць перед Даниїлом і віддав йому шану. Він звелів, щоб принесли йому пожертву та запашне куріння. ⁴⁷ Цар сказав Даниїлу: «Справді, твій Бог—Бог над богами і Володар царів. Він відкриває людям те, вони не можуть знати, бо ти зміг розгадати цю таємницю». ⁴⁸ Цар возвеличив Даниїла й щедро обдарував його. Він зробив його правителем над усім вавилонським краєм і поставив головою над усіма мудрецями. ⁴⁹ Крім того, на прохання Даниїла, цар призначив Шедраха, Мешаха й Аведнеґо управителями над вавилонським краєм, а сам Даниїл лишився при царському дворі.

Золотий бовван та Вогнедишна Піч

3 Цар Навуходоносор зробив золотого боввана шістдесят ліктів^[f] заввишки і шість ліктів^[g] завширшки й поставив його на рівнині Деура у Вавилонським краї. ² Потім він покликав сатрапів^[h], правителів, намісників, радників, скарбників, суддів та судових виконавців і всіх інших посадових осіб краю на посвяту золотого боввана, якого він поставив.

³ Тож сатрапи, правителі, намісники, радники, скарбники, судді та судові виконавці і всі інші посадові особи краю зібралися на посвяту боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і стали перед ним. ⁴ Тоді оповісник гучно проголосив: «Ось що вам наказано робити, о народи, племена та люди всіх мов. ⁵ Тільки-но ви почуєте звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб і всякого роду музики, ви мусите впасти долілиць і поклонитися бовванові з золота, що поставив цар Навуходоносор. ⁶ Хто не впаде і не поклониться, вмить буде кинутий у вогнедишну піч».

⁷ Через те щойно почувши звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи й усякого роду музики, всі народи, племена, люди кожної з мов упали й поклонилися бовванові з золота, якого цар Навуходоносор поставив.

⁸ Саме в той час деякі нащадки халдеїв вийшли наперед і звинуватили юдеїв. ⁹ Вони сказали царю Навуходоносору: «О царю, живи вічно! ¹⁰ Ти видав наказ, о царю, аби кожен, хто чує звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, сопілки й усякого роду музики мусить впасти і поклонитися бовванові з золота. ¹¹ А хто не впаде й не поклониться, буде кинутий у вогнедишну піч. ¹² Але є деякі юдеї, котрих ти поставив над справами вавилонського краю: Шедрах, Мешах та Аведнеґо—зневажають тебе, о царю! Вони не служать твоїм богам, не поклоняються бовванові з золота, якого ти поставив».

¹³ Розлючений і розгніваний, Навуходоносор викликав Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. Тож ці мужі були поставлені перед царем. ¹⁴ І Навуходоносор сказав їм: «Чи правда, Шедраху, Мешаху та Авденеґу, що ви не служите моїм богам і не поклоняєтеся бовванові з золота, якого я поставив? ¹⁵ Отже, якщо ви, почувши звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб та всякого роду музики, готові впасти й поклонитися бовванові з золота, якого я зробив, то гаразд. Якщо ж ви не поклонитеся йому, вас миттю кинуть у вогнедишну піч. Тоді ніякий бог не зможе врятувати вас від руки моєї!»

¹⁶ Шедрах, Мешах та Аведнеґо відповіли царю: «О Навуходоносоре, нам немає потреби захищати себе перед тобою в цій справі. ¹⁷ Якщо нас кинуть у вогнедишну піч, Бог, якому ми служимо, зможе нас врятувати з неї, Він визволить нас від твоєї руки, о царю. ¹⁸ Але якщо навіть ні, ми хочемо, щоб ти знав, о царю, що ми не станемо служити твоїм богам чи поклонятися бовванові з золота, якого ти поставив».

¹⁹ Тоді Навуходоносор розлютився на Шедраха, Мешаха та Аведнеґо, його ставлення до них змінилося. Він наказав розпалити піч у сім разів дужче, ніж зазвичай. ²⁰ Потім він звелів найдужчим солдатам своєї армії зв’язати Шедраха, Мешаха та Аведнеґа й кинути їх у розжарену піч. ²¹ Тож цих мужів у халатах, штанах, тюрбанах та іншому вбранні було зв’язано та кинуто в розжарену піч.

²² Наказ царя був таким невідкладним, а піч такою гарячою, що язики вогню вбили тих воїнів, що кидали Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. ²³ І ці троє, міцно зв’язані, впали в розжарену піч. ²⁴ Тоді цар Навуходоносор підвівся на ноги в подиві й запитав своїх радників: «Чи не кинули ми тих трьох мужів зв’язаними у вогонь?» Вони відповіли: «Так, о царю!» ²⁵ Він сказав: «Погляньте! Я бачу чотирьох мужів, що ходять у вогні, розв’язані та неушкоджені, а четвертий подібний до Сина Божого^[i]».

²⁶ Тоді Навуходоносор наблизився до отвору розжареної печі й гукнув: «Шедраху, Мешаху та Аведнеґу, слуги найвищого Бога, виходьте! Йдіть сюди!» Тож Шедрах, Мешах і Аведнеґо вийшли з вогню.

²⁷ І сатрапи, правителі, намісники та царські радники з’юрмилися навколо їх. Вони побачили, що вогонь не ушкодив їхні тіла, жодна волосина на їхніх головах не обсмалилася, халати їхні не обгоріли і чадом не пахло від них. ²⁸ Тоді Навуходоносор сказав: «Благословен будь, Боже Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, який послав свого Ангела і врятував слуг своїх! Вони покладалися на нього й не послухалися царського наказу. Вони ладні були віддати свої життя аби не служити й не поклонятися ніякому богу, крім свого Господа. ²⁹ Тому я наказую, що людей будь-якого племені чи мови, хто б промовляв щось проти Бога Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, буде розтерзано, а оселі їхні стануть купою каміння, бо немає іншого Бога, який би міг врятувати людей таким чином».

³⁰ Потім цар призначив Шедраха, Мешаха та Аведнеґа правити провінціями Вавилонського краю.

Сон Навуходоносора про Дерево

4 Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі:

Мир вам!

² З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене.

⁴ Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні. ⁵ Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене. ⁶ Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон. ⁷ Коли чародії, віщуни, астрологи^[j] та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити.

⁸ Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів). ⁹ Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені. ¹⁰ Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна. ¹¹ Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі. ¹² Листя його було гарне, плоди—рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу.

¹³ У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба. ¹⁴ Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його. ¹⁵ Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних. ¹⁶ Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років. ¹⁷ Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”.

¹⁸ Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре,^[k] скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів».

Даниїл тлумачить сон

¹⁹ Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення—твоїм супротивникам! ²⁰ Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі; ²¹ дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів, ²² то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу. ²³ Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”.

²⁴ Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя. ²⁵ Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче. ²⁶ Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес.

²⁷ Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».

Сон сповнюється

²⁸ Так і сталося з царем Навуходоносором. ²⁹ Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу^[l] в Вавилоні. ³⁰ Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?»

³¹ Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе. ³² Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче».

³³ Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині.

³⁴ Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно.

³⁶ Тієї самої миті розум мій повернувся до мене, мою славу і велич було повернено мені на славу мого царства. Мої радники та вельможі знайшли мене й мені повернули мій трон і я став іще величніший, ніж раніше. ³⁷ Тепер я, Навуходоносор, хвалю, шаную і славлю Царя Небесного, бо все, що він робить—правильно, всі Його путі—справедливі. А всіх, хто ходить у погорді, Він може принизити.

Напис на стіні

5 Цар Велшазар справляв великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив з ними вино. ² Поки Велшазар пив вино, він наказав принести золоті та срібні келихи, що Навуходоносор, його батько, забрав із храму в Єрусалимі, щоб цар та його вельможі, його дружини та його наложниці могли пити з них.

³ Тож йому принесли золоті келихи, забрані з храму Божого в Єрусалимі, і цар та його вельможі, його дружини та наложниці пили з них. ⁴ Вони пили вино і славили богів золотих і срібних, бронзових, залізних, дерев’яних та кам’яних.

⁵ Раптом з’явилися пальці людської руки й почали писати на штукатурці стіни біля свічника царського палацу. Цар стежив за рукою, поки вона писала. ⁶ Обличчя його зблідло, і він був так наляканий, що коліна його звело, а ноги ослабли. ⁷ Цар гукнув, щоб привели чародіїв, астрологів^[m] та віщунів, і наказав цим мудрецям Вавилону: «Хто прочитає цей напис і скаже мені що він означає, того вберуть у пурпуру^[n] і золотий ланцюг повісять йому на шию і зроблять його третім найвищим правителем у царстві».

⁸ Тоді ввійшли всі царські мудреці, але вони не змогли прочитати напис чи сказати царю, що він означає. ⁹ Тож цар Велшазар іще дужче злякався, і його обличчя ще більше зблідло. Вельможі його були збентежені.

¹⁰ Тоді царева мати, чуючи голоси царя та його вельмож, зайшла до бенкетної зали. «О царю, живи повіки!—Мовила вона.—Не тривожся! Не будь такий блідий! ¹¹ Є муж у твоєму царстві, в якому дух святих богів. За часів твого батька відкрилося, що в нього є знання таємниць, розум і мудрість, як у богів. Цар Навуходоносор, твій батько, призначив його головою над усіма чародіями, віщунами, астрологами та ворожбитами. ¹² Відкрилося що цей муж, Даниїл, якого цар назвав Валтасар, має гострий розум, знання і кмітливість, а також здатність тлумачити сни, пояснювати загадки й вирішувати складні питання. Поклич Даниїла, і він скаже тобі, що означає напис».

¹³ Тож привели Даниїла до царя, і цар сказав йому: «Ти Даниїл, один з полонених, що мій батько цар привів із Юдеї? ¹⁴ Я чув, що дух богів у тобі, і що ти маєш знання таємниць, розум та велику мудрість. ¹⁵ Мудреців і чародіїв привели до мене, щоб прочитати напис і сказати мені, що він означає, але вони не змогли роз’яснити цього. ¹⁶ Зараз я почув, що ти можеш давати пояснення й вирішувати складні питання. Якщо ти зможеш прочитати цей напис і сказати мені, що він означає, ти будеш вдягнений в пурпуру, і золотий ланцюг повісять тобі на шию, і зроблять тебе третім найвищим правителем у царстві».

¹⁷ Тоді Даниїл відповів царю: «Можеш лишити свої подарунки при собі й твої винагороди дати комусь іншому. Однак я прочитаю царю напис і скажу, що він означає.

¹⁸ О царю, Всевишній Бог дав твоєму прабатькові Навуходоносору царство, могутність, славу і величність. ¹⁹ Через цю велич, що Він дав йому, всі народи й племена і люди кожної з мов страхалися й боялися його. Тих, кого цар хотів убити, він убивав, тих, кого хотів помилувати, він милував, тих, кого він хотів підвищити, він підносив, а кого хотів принизити, того принижував. ²⁰ Та коли його серце стало погордливим і жорстоким від пихи, його скинули з царського престолу й позбавили слави. ²¹ Його вигнано було з-поміж людей. Йому дано було розум тварини; він жив серед диких ослів і їв траву, мов та худоба. Тіло його скроплювала роса небесна, доки він не визнав, що Всевишній Бог панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче.

²² Але ти, його син^[o], Велшазаре, не смирив себе, хоча й знав про все це. ²³ Натомість ти поставив себе проти Господа Небесного. Тобі принесли келихи з Його храму, і ти й твої вельможі, твої дружини і наложниці пили вино з них. Ти хвалив богів срібних і золотих, бронзових, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не можуть бачити, чути, чи розуміти. Але ти не славив Бога, Який у руці своїй тримає твоє життя і всі твої путі. ²⁴ Ось чому він послав руку, що накреслила напис. ²⁵ Ось той напис:

Мене, Мене, Текел, Упарсин.

²⁶ І от що ці слова означають:

²⁹ Тоді, за наказом Велшазара, Даниїла вбрали в пурпуру й повісили йому на шию золотий ланцюг і проголосили його третім найвищим правителем царства. ³⁰ Тієї ж самої ночі Велшазара, царя вавилонського було вбито. ³¹ І Дарій мидіанин посів царство у віці шістдесяти двох років.

Даниїл у лев’ячій ямі

6 Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. ² Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.

³ Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. ⁴ Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. ⁵ Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».

⁶ Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! ⁷ Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. ⁸ Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». ⁹ І цар Дарій підписав наказ.

¹⁰ Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. ¹¹ Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. ¹² Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».

¹³ Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених^[s] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».

¹⁴ Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. ¹⁵ Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».

¹⁶ Тож цар наказав, і вони схопили Даниїла й кинули у лев’ячу яму. Цар сказав Даниїлу: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе!» ¹⁷ Принесли камінь і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, так щоб Даниїлове становище не можна бути змінити.

¹⁸ Тоді цар повернувся до свого палацу й провів ніч без їжі й будь-яких розваг. І спати він не міг. ¹⁹ З першим променем світанку цар підвівся й поспішив до лев’ячої ями. ²⁰ Коли він наблизився до ями, він позвав Даниїла жалісним голосом: «Даниїле, слуго Бога живого, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг урятувати тебе від левів?»

²¹ Даниїл відповів: «О царю, живи вічно! ²² Мій Бог послав свого Ангела, й той затулив пащі левам. Вони не завдали мені ніякої шкоди, бо мене визнано невинним у Його очах. Та й перед тобою я не вчинив нічого недоброго, о царю».

²³ Цар сповнився радістю й наказав витягти Даниїла з ями. І коли Даниїла витягли з ями, жодної рани не знайшли на ньому, бо він покладався на свого Бога. ²⁴ За царським велінням, людей які неправедно звинуватили Даниїла, було приведено й кинуто у лев’ячу яму разом з їхніми дітьми та дружинами. Ще до того, як вони долетіли до дна ями, леви накинулися на них і потрощили всі їхні кістки.

²⁵ Після цього цар Дарій написав до всіх народів, племен та людей кожної з мов по всій землі:

Мир вам!

²⁶ Я видав наказ, щоб у всіх кінцях мого царства люди боялися й шанували Бога Даниїлового.

²⁸ Тож Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кира перського.

Сон Даниїла про чотирьох звірів

7 У перший рік правління Велшазара,^[t] царя Вавилону, Даниїл мав сон і видіння проходили крізь розум його, коли він лежав на ложі. Він записав зміст свого сну.

² Даниїл зазначив: «У моєму видінні вночі я бачив переді мною чотири вітри небесні, які розбурхали велике море. ³ Чотири великі звірі, кожний несхожий на інших, вийшли з моря.

⁴ Перший був, ніби лев з орлиними крилами. Я дивився, доки в нього не відірвало крила. Його підняло з землі так, що став він на дві ноги мовби людина й серце людське було дано йому.

⁵ І там переді мною був другий звір, схожий на ведмедя. Його було поставлено на один з його боків і він мав у пащі між зубами три ребра. Йому звеліли: „Підведись і їж м’яса досхочу!”

⁶ Після цього я поглянув, а там переді мною був інший звір, що виглядав ніби леопард. І на своїй спині він мав чотири крила, мов крила птаха. В цього звіра було чотири голови, і йому було дано владу правити.

⁷ Після цього, в моєму видінні вночі, я побачив переді мною жахливого, страшного і надзвичайно могутнього звіра. В нього були великі залізні зуби; він трощив і пожирав свою здобич а те, що лишалося, топтав ногами. Він відрізнявся від усіх попередніх звірів і в нього було десять рогів.

⁸ Поки я розмірковував про десять рогів, там переді мною з’явився ще один ріг, маленький, що виступив між ними. Він вирвав усі три, що були поперед нього. Цей ріг мав очі, мов у людини, і рот, що промовляв зухвало.

Покарання четвертого звіра

¹¹ І я все дивився, як ріг все ще промовляв зухвалі слова, доки звіра було забито, його тіло потрощене і вкинуте в палаючий вогонь. ¹² Інших звірів було позбавлено їхньої влади, але їм дозволили жити ще деякий час. ¹³ У моєму видінні вночі я глянув, а там, переді мною, хтось, мов син людський,^[w] іде з хмар небесних. Він наблизився до Древнього Царя, і постав перед Ним. ¹⁴ Йому було дано владу, славу й царство. Усі народи, племена і люди всіх мов поклонялися йому. Влада його—вічна, що не минеться, і царство його незнищенне.

Тлумачення Сну

¹⁵ Я, Даниїл, був стривожений духом, і видіння, що проходили через мій розум, тривожили мене. ¹⁶ Я наблизився до одного з тих, що стояли там, і спитав його про справжнє значення всього цього. І він відповів і розтлумачив мені все: ¹⁷ „Чотири великі звірі—це чотири царства, що настануть на землі. ¹⁸ Але святі Всевишнього дістануть те царство і володітимуть їм вічно”.

¹⁹ Тоді мені закортіло дізнатися про справжнє значення четвертого звіра, що відрізнявся від усіх інших і був найстрашніший: із залізними зубами й бронзовими пазурами—звіра, що трощив і пожирав свою здобич, а те, що лишалося, затоптував ногами. ²⁰ Я також хотів знати про десять рогів на його голові й про ще один ріг, що виріс між ними, та вирвав три з перших роги, що були поперед нього. Той ріг справляв найбільше враження з усіх, бо був злішім ніж усі інші роги, мав очі і рот, та промовляв зухвало.

²¹ Поки я дивився, цей ріг воював проти святих людей Божих і долав їх. ²² Аж ось Древній Цар прийшов і проголосив рішення на користь святих людей Всевишнього. І настав час, коли вони заволоділи царством.

²³ Він так пояснив мені: „Четвертий звір—то четверте царство, що з’явиться на землі. Воно відрізнятиметься від усіх інших царств і пожере всю землю, розтопче й потрощить її. ²⁴ Десять рогів—то десять царів, що вийдуть із цього царства. Після них устане інший цар, відмінний від попередніх, що підкорить трьох царів. ²⁵ Він нарікатиме на Всевишнього і пригноблюватиме його святих, намагатиметься змінити свята і закони. Святі люди Господні будуть віддані у руки його до часу, до часів і половини часу^[x]. ²⁶ Та суд засяде, і владу його буде відібрано й остаточно знищено назавжди. ²⁷ Тоді держава, влада й велич царств по всьому піднебессі будуть віддані святим, народові Всевишнього. Царство його буде царством вічним і всі правителі поклонятимуться й коритимуться йому”.

²⁸ От і все. Я, Даниїл, був сильно стривожений своїми думками, і обличчя моє зблідло, але я лишив усе при собі».

Баран та козел у Даниїловій з’яві

8 ^[y] У третій рік царювання Велшазара^[z] я, Даниїл, мав з’яву, вже після того, яке мав раніше. ² У моєму видінні я бачив себе у фортеці Сузі, в краю Еламському. У видінні я був поблизу ріки Улай.

³ Я підвів очі, і там, переді мною, стояв біля ріки баран з двома рогами і роги його були довгі. Один з рогів був довший ніж другий й ріс позаду першого. ⁴ Я спостерігав, як той баран бив рогами на захід, і північ і південь. Жодна тварина не могла встояти проти нього і ніхто не міг звільнитися з-під його влади. Він робив, що хотів, і став великим.

⁵ Поки я розмірковував про це, раптом з заходу з’явився козел з рогом між очима. Він нісся над землею, не торкаючись її. ⁶ Козел наблизився до дворогого барана, якого я бачив, як він стояв біля води, і вдарив його з великою люттю. ⁷ Я бачив, як він шалено кинувся на барана, вдарив його і зламав обидва його роги. Баран був безсилий протистояти йому; козел повалив його на землю і розтоптав, і ніхто не міг врятувати барана від тієї сили.

⁸ Козел став дуже великим, але в розквіті його влади, великий ріг зламався, і на його місці виросли чотири вигнуті роги, звернені в напрямках чотирьох небесних вітрів. ⁹ З одного з них вийшов іще один ріг, спочатку маленький, але він зростав у силі на південь і на схід і до Прекрасного Краю. ¹⁰ Він ріс, аж поки не досягнув Небесного війська^[aa] й не скинув частину зоряного війська на землю й не розтоптав її. ¹¹ Він піднявся аж до Князя того війська, і забрав у Нього щоденну пожертву, і місце Його святині було принижене. ¹² Через гріхи воїнство святих і щоденна пожертва дісталися йому. Йому таланило у всьому, що він робив, і правду було пожбурено на землю.

¹³ Тоді я почув, як один святий^[ab] говорив і другий святий сказав йому: «Скільки мине часу, коли виповнилася та з’ява про щоденну пожертву, гріх, що спричиняє спустошення, відступництво від святині та народ, що буде потоптаний?» ¹⁴ Той відповів: «На це потрібно дві тисячі триста вечорів та ранків, тоді святиня буде знов освячена».

Тлумачення з’яви

¹⁵ Поки я, Даниїл, спостерігав з’яву й намагався її збагнути, переді мною постав хтось, хто мав вигляд чоловіка. ¹⁶ І я почув, як голос людини поза рікою Улай промовив: «Гавриїле, розтлумач цьому чоловікові значення з’яви».

¹⁷ Коли він підійшов до того місця, де я стояв, я перелякався й упав долілиць. «Сину чоловічий,—сказав він мені.—Зрозумій, що ця з’ява—про часи кінця». ¹⁸ Поки він промовляв до мене, я перебував у міцному сні, лежачи долілиць. Тоді він торкнувся мене й підвів мене на ноги.

¹⁹ Він промовив: «Я хочу розповісти тобі, що станеться пізніше, у час гніву, бо видіння стосується призначеного часу кінця. ²⁰ Роги барана, якого ти бачив, уособлюють царів Мидії та Персії. ²¹ Кудлатий козел—це цар Греції, а великий ріг між його очима—це перший цар. ²² Чотири роги, що замінили зламаний, означають чотири царства, які з’являться з цього народу, але такої сили не матимуть.

²³ В останній термін їхнього існування, коли злочинці стануть геть розбещеними, постане цар із суворим обличчям, вправний у підступах. ²⁴ Він стане надзвичайно дужим, але не тільки завдяки власній силі^[ac]. Він спричинить жахливе спустошення, і йому буде таланити у всьому, хоч би що він робив. Він поб’є могутніх мужів і святий народ. ²⁵ З його руки підуть підступи, і вважатиме він себе найвищим. Як люди почуватимуться в безпеці, він вигубить багатьох і повстане проти Князя князів. Однак і він буде погублений, та не людською владою.

²⁶ З’ява про ті далекі часи дана тобі правдива, але приховай цю з’яву, бо вона належить далекому майбутньому».

²⁷ Я, Даниїл, був виснажений і лежав хворий кілька днів. Потім я встав і клопотався царськими справами. Я був нажаханий з’явою, бо вона була незбагненна.

Молитва Даниїла

9 ^1-2 У перший рік Дарія, сина Ксеркса^[ad], мидіанина за походженням, якого зробили правителем Вавилонського царства, я, Даниїл зрозумів із книг, що, згідно зі словом Господа до пророка Єремії, запустіння Єрусалима триватиме сімдесят років. ³ Тож я звернувся до мого Господа Бога і просив Його з молитвою і благанням, з постом, волосяницею і попелом.

⁴ Я молився до Господа мого Бога і сподівався, й просив:

«О Господи, великий і страшний Боже, який дотримується Свого Заповіту любові до всіх, хто любить Його й підкоряється Його велінням.

⁵ Ми згрішили і вчинили неправедне. Ми були розбещені й непокірні: ми відступили від Твоїх велінь і законів. ⁶ Ми не слухали Твоїх слуг і пророків, що промовляли Твоїм ім’ям до царів, князів і батьків наших, і до всього народу нашої землі.

⁷ Господи, Ти справедливий, але сьогодні ми, люди Юдеї, народ Єрусалима і всього Ізраїлю, всі, хто близько й далеко, в усіх краях, по яких Ти розпорошив нас за нашу невірність Тобі, вкриті ганьбою. ⁸ О господи, ми й наші царі, наші князі й наші батьки вкриті ганьбою, бо ми згрішили перед Тобою.

⁹ Господь наш Бог милосердний і великодушний, хоч ми й повставали проти Нього. ¹⁰ Ми не підкорялися Господу нашому Богу, відступали від законів, що Він нам дав їх через Своїх слуг-пророків. ¹¹ Увесь Ізраїль переступив Твій Закон і відвернувся, не бажаючи підкорятися тобі. Ось чому ми були покарані прокльонами та осудом^[ae], які записані були в Законі Мойсея, слуги Божого, бо ми грішили проти Господа.

¹² Ти здійснив свої слова, промовлені проти нас і проти наших правителів, навівши на нас велике лихо. Ніде в піднебессі не було нічого подібного, як те, що зроблено з Єрусалимом. ¹³ Точнісінько як записано в Законі Мойсея, все це лихо впало на нас. Але ми не благали Господа нашого Бога, щоб відвернутися нам від наших гріхів і щоб стати мудрими у правді Твоїй. ¹⁴ Господь негайно навів на нас лихо, бо Господь наш Бог справедливий у всьому що Він робить; і однак ми не підкорилися йому.

¹⁵ Тепер, о Господи Боже наш, Який вивів Свій народ могутньою рукою з Єгипту і Хто сотворив Собі ім’я, яке живе до сього дня, ми згрішили, ми вчинили неправедне. ¹⁶ О Господи, у згоді з Твоєю справедливістю, відверни Свою лють і Свій гнів від Єрусалима, Твого міста, від Твоєї Святої гори. За наші гріхи й провини наших батьків Єрусалим і Твій народ нарузі віддано, всім тим, що довкола нас.

¹⁷ Тож тепер, Боже наш, почуй молитви й благання слуги Твого. Заради Тебе самого, о Господи, зглянься^[af] на Твою спустошену святиню. ¹⁸ Прихили вухо, о Боже, і почуй; розплющ очі Свої і побач спустошення міста, що носить ім’я Твоє. Ми просимо Тебе не тому, що ми справедливі, а через Твоє велике милосердя. ¹⁹ О Господи, почуй! О Господи, пробач! О Господи, спаси і збережи Заради Тебе самого, о Боже мій, не зволікай, бо місто Твоє і народ Твій носять ім’я Твоє».

З’ява про сімдесят тижнів

²⁰ Коли я говорив і молився, сповідався у своєму гріху й гріху мого народу ізраїльського, поки викладав своє прохання Господу моєму Богу про Його Святу гору. ²¹ Як я все ще молився, Гавриїл, муж, якого я бачив і в попередній з’яві, швидко підлетів до мене під час вечірньої жертви. ²² Він розтлумачив все, що я бажав знати і сказав: «Даниїле, оце я прийшов, щоб дати тобі мудрості й розуміння. ²³ Як тільки ти почав молитися, було дано відповідь, про яку я прийшов сповістити тебе, бо ти в великій шані. Тож зваж на послання і зрозумій видіння:

²⁴ Сімдесят тижнів^[ag] призначено твоєму народу і твоєму святому місту, щоб довершити провину, покласти край гріху, спокутувати розбещеність, встановити вічну справедливість, покласти печать на видіння та пророцтва й помазати Святеє Святих. ²⁵ Знай і зрозумій таке: від цього слова про відновлення та відбудову Єрусалима до того, як помазаний^[ah] Володар прийде, мине сімдесят тижнів і шістдесят два тижні. Місто буде відбудоване: з вулицями й ровом, але за тяжких часів. ²⁶ По шістдесяти двох тижнях, помазаника буде знищено, і не матиме Він нічого. Люди правителя, що прийде, зруйнують місто і святиню. Кінець настане, мов повінь: війна триватиме до кінця, й запанує спустошення. ²⁷ Помазаник утвердить Угоду з багатьма народами, яка триватиме протягом одного тижня, але в середині того тижня він скасує жертви й пожертви хлібні. Тоді прийде руйнівник, та принесе гидоту спустошення,^[ai] аж доки кара не проллється й на нього самого».

З’ява над річкою Тигр

10 У третій рік правління Кира, царя Персії, Даниїлу (що звався Валтасар) було одкровення. Це послання було правдиве й стосувалося великої війни. Тлумачення послання прийшло до нього у з’яві.

² У той час, я, Даниїл, був у жалобі три тижні. ³ Я не їв ніякої вишуканої їжі, ні м’ясо, ні вино не торкалося моїх уст, я не мастив оливою волосся, доки не минули три тижні. ⁴ На двадцять четвертий день першого місяця я стояв на березі великої ріки Тигр. ⁵ Я підвів очі, а там переді мною був якийсь чоловік, одягнений у полотняний одяг, стан його був підперезаний найдобірнішого золота^[aj] паском. ⁶ Тіло його було, мов хризоліт, обличчя, мов блискавка, його очі, мов палаючі смолоскипи, руки й ноги, мов відблиск відшліфованої бронзи, а голос, мов гук юрби.

⁷ Я, Даниїл, був єдиним, хто бачив цю з’яву, та люди, що булі зі мною, не бачили його, але такий жах охопив їх, що вони втекли й поховалися. ⁸ Тож я лишився один, вдивляючись у цю велику з’яву; мене залишили сили, обличчя моє сполотніло, я був геть безпорадний. ⁹ Тоді я почув, як він говорить, і поки я слухав його, я глибоко заснув, опустивши обличчя до землі.

¹⁰ Мене торкнулася рука й поставила мене, тремтячого, на руки та коліна. ¹¹ Чоловік у з’яві сказав мені: «Даниїле, ти, якого так високо цінує Господь, послухай уважно, що я збираюся сказати тобі, й підведись, бо мене тепер послали до тебе». І коли він сказав це, я підвівся, тремтячи.

¹² Тоді він вів далі: «Не бійся, Даниїле. З першого дня, як ти прихилив свій розум, щоб зрозуміти, щоб підкоритися Богу твоєму, слова твої почуто, і я прийшов завдяки словам твоїм. ¹³ Але князь^[ak] перського царства чинив мені опір двадцять один день. Тоді Михаїл, один із головних князів, прийшов мені на допомогу, бо мене було там затримано з царем Персії. ¹⁴ Тепер я прийшов пояснити тобі, що станеться з твоїм народом у майбутньому, бо з’ява стосується останніх часів».

¹⁵ Поки він казав мені це, я схилив обличчя аж до землі й мовчав. ¹⁶ Тоді хтось, що мав вигляд чоловіка, доторкнувся до моїх уст, і я розтулив уста й почав говорити. Я сказав тому, хто стояв переді мною: «Мене сповнює біль через цю з’яву, мій пане, я безпорадний. ¹⁷ Володарю, як я, твій слуга, можу розмовляти з тобою? Сили залишили мене, я ледь здатний дихати».

¹⁸ Знову той, що мав вигляд чоловіка, торкнувся мене і дав мені силу. ¹⁹ «Не бійся, Даниїле, о чоловіче, якого любить Господь,—сказав він.—Мир тобі! Будь дужий тепер, будь сильний». Коли він промовляв до мене, я набрався сили й сказав: «Зараз я спроможний говорити, бо ти, мій пане, дав мені силу».

²⁰ Тож він сказав: «Чи знаєш ти, чому я прийшов до тебе? Невдовзі я повернуся, щоб воювати з князем Персії, і коли я піду, прийде князь Греції. ²¹ Але спочатку я скажу тобі, що написано у книзі Правди. Ніхто не підтримає мене в борні проти персів, крім Ангела Михаїла, князя над твоїм народом».

Царі Півдня і Півночі

11 І в перший рік правління Дарія-мидіанина я став на підтримку й захист Ангела Михаїла^[al] у битві з князем Персії.

² А тепер я скажу тобі правду: ще три царі з’являться в Персії, а потім четвертий, який буде багатший за всіх інших. Коли він здобуде владу завдяки своєму багатству, він підбурить усіх проти Грецького царства. ³ Тоді з’явиться могутній цар, що матиме велику владу й чинитиме все, що схоче. ⁴ Після його появи, царство розвалиться і розділиться за чотирма вітрами небесними. Воно не перейде до його нащадків і не збереже ту міць, яку мало, бо його царство буде викорінене й віддане іншим.

⁵ Цар Півдня стане сильним, але один із його начальників стане навіть дужчим за нього й правитиме своїм власним царством з великим могуттям. ⁶ За кілька років вони стануть союзниками. У ті дні Дочка царя Півдня стане дружиною царя Півночі, щоб принести мир, але вона, та цар Півдня будуть занадто слабкі. Народ повстане проти неї, її дитини, та того, хто привів її у цю країну.

⁷ Але один із її роду підніметься, щоб зайняти місце царя Півдня. Він виступить проти сил царя Півночі й посяде його фортецю; він воюватиме їх і візьме гору. ⁸ Він також захопить їхніх богів, їхніх металевих бовванів і дорогоцінні речі зі срібла та золота й відвезе їх до Єгипту. Кілька років він не чіпатиме царя Півночі. ⁹ Потім цар Півночі вступить у володіння царя Півдня, але відступить у свою власну землю. ¹⁰ Його сини підготуються до війни й зберуть велике військо, що розіллється, мов невтримна повінь, і донесе битву аж до найукріпленнішій фортеці його.

¹¹ Тоді цар Півдня виступить у люті й битиметься з царем Півночі, який підніме велике військо, але воно буде розбите. ¹² Коли військо потрапить у полон, цар Півдня сповниться гордістю і повбиває багато тисяч, однак не лишиться переможцем. ¹³ Бо цар Півночі за кілька років збере інше військо, більше ніж перше. Він виступить величезною і геть озброєною армією.

¹⁴ У ті часи багато хто повстане проти царя Півдня. Відчайдушні мужі з-поміж твого власного народу повстануть, щоб здійснилася з’ява, але марно. ¹⁵ Тоді цар Півночі прийде й побудує вали і візьме укріплене місто. Загони Півдня будуть безсилі чинити опір; навіть їхні добірні частини не зможуть вистояти.

¹⁶ Загарбник (цар Півночі) чинитиме, що заманеться, і ніхто не зможе встояти проти нього. Він утвердиться в Прекрасному Краї й матиме сили сплюндрувати його. ¹⁷ Він замислить прийти з міццю всього свого царства й укласти угоду з царем Півдня. І віддасть за нього дочку, щоб подолати те царство, але нічого в нього не вийде, плани його не здійсняться.

¹⁸ Тоді він зверне увагу на узбережжя і загарбає чимало прибережних земель, але один воєначальник покладе край його нарузі й оберне ту наругу проти нього. ¹⁹ По тому він повернеться до фортеці своєї власної країни, але після повернення, знесилений, він впаде, щоб ніколи більше не з’явитися.

²⁰ Його наступник пошле збирача податків щоб підтримувати царські розкоші. Однак за кілька років він загине, та не в битві.

²¹ Йому на зміну прийде жалюгідний чоловічок, який не буде з царського роду^[am]. Він вторгнеться у царство, коли народ почуватиме себе в безпеці, й захопить його підступом. ²² Тоді величезне військо буде розгромлене перед ним; і воно, і один з вождів союзу будуть розбиті. ²³ Багато народів підпишуть мирну Угоду з цим жорстоким царем, але він обдурить їх. Він доб’ється великої влади, але лише декілька наближених підтримуватимуть його.

²⁴ Коли найбагатші краї почуватимуться в безпеці, він нападе на них і вчинить таке, чого ні його батьки, ані батьки його батьків не робили. Він розподілить награбоване майно та багатство між своїми послідовниками. Він замишлятиме зруйнувати фортеці, але тільки на короткий час.

²⁵ З великим військом він збурить свою силу й відвагу проти царя Півдня. Цар Півдня вестиме війну великим і дужим військом, але не зможе встояти через підступи проти нього. ²⁶ Ті, хто їв із царського столу,^[an] підуть проти нього; його військо буде розгромлене, і багато народу поляже у битві. ²⁷ Двоє царів, серця яких повернені до зла, сидітимуть за одним столом і брехатимуть одне одному, але марно. Їхня брехня та хтиві плани не здійсняться ніколи, бо Господь вже призначив час, коли їм прийде кінець. ²⁸ Цар Півночі повернеться у свою власну країну з великим багатством, та серце його буде настроєне проти Святого Заповіту^[ao]. Він піде проти святого Заповіту й потім повернеться до своєї власної країни.

²⁹ У призначений час цар Півночі знову вторгнеться на Південь, але цього разу наслідок відрізнятиметься від того, що було раніше. ³⁰ Кораблі західного узбережжя (Кіпру) вийдуть проти нього, і він, занепавши духом, обернеться і спрямує свою лють проти Святого Заповіту. Він повернеться і ставитиметься прихильно до тих, хто зрадив Святий Заповіт.

³¹ Його збройні загони піднімуться, щоб осквернити стіни храму і твердині, скасують щоденну жертву. Вони поширять таку гидоту, що спричинить спустошення. ³² Лестощами він розбестить тих, хто порушить Заповіт, але люди, які знають свого Бога, твердо протистоятимуть цьому.

³³ Ті мудрі наставники навчать багатьох про те, що трапиться, хоч до пори й коситиме їх меч, палитиме вогонь, їх ув’язнюватимуть і грабуватимуть. ³⁴ Коли їх каратимуть, невелику матимуть вони допомогу, бо чимало нещирих лицемірів пристане до них. ³⁵ Дехто з мудрих помилиться й спіткнеться. І то для того, щоб вони могли очиститися, відновитися й відмитися ще до остатньої години, бо вона таки настане в призначений час.

Цар, що підносив себе

³⁶ Цар Півночі чинитиме що заманеться: він прославлятиме й підноситиме себе вище будь-якого бога й говоритиме нечувані речі проти Бога богів. Йому буде таланити, доки не вивершиться час гніву, бо призначене мусить здійснитися. ³⁷ Він не шануватиме богів своїх батьків, ані улюбленого бога жінок, не поважатиме він ніякого бога, бо ставитиме себе над усіма ними. ³⁸ Замість них він шануватиме бога сили й моці, бога невідомого його батькам; він шануватиме його золотом і сріблом, коштовним камінням і дорогими подарунками. ³⁹ Він нападатиме на могутніші фортеці за допомогою цього чужого бога й високо шануватиме тих, хто визнаватиме його. Він поставить їх правителями над багатьма людьми, та примусить їх плати данину за землю, над якою вони царюють.

⁴⁰ В остатню годину цар Півдня встане з ним до бою, і цар Півночі кинеться на нього з колісницями, кіннотою і численним флотом. Він завоює багато країн і пронесеться по них, мов та повінь. ⁴¹ Він також вторгнеться до Прекрасного Краю. Багато країн поляже, але Едом, Моав та вожді Аммона врятуються від його руки. ⁴² Він поширить свою владу на багато країн; Єгипту не врятуватися. ⁴³ Він розпоряджатиметься золотими й срібними скарбами й усіма багатствами Єгипту. Він триматиме в покорі лівійців і нубійців. ⁴⁴ Та новини зі сходу й півночі бентежитимуть його, і він виступить у великій люті, щоб розбити й знищити багатьох. ⁴⁵ Він розкине царські намети між морями на славній Святій горі^[ap]. І настане йому кінець, і ніхто йому не допоможе.

Остатня година

12 У той час підніметься Ангел Михаїл, великий князь, що охороняє твій народ. То буде час страждань, яких не було раніше від початку людства. Але в ті часи твій народ: кожен, чиє ім’я можна знайти в Книзі^[aq],—спасеться. ² Безліч тих, що сплять у поросі земному, прокинуться, дехто на вічне життя, інші—на ганьбу й вічний сором. ³ Мудрі світитимуться, мов сяйво небесне, а ті, хто навернув багатьох до справедливості, мов зорі віковічні^[ar]. ⁴ Але ти, Даниїле, заховай і запечатай слова сувою до остатніх часів. Багато людей будуть ходити й шукати, як здобути це знання.

⁵ Тоді я, Даниїл, подивився, а там переді мною стоять іще двоє: один на цьому березі потоку, а другий—на протилежному. ⁶ Один із них сказав чоловікові у полотняному вбранні, що був над водами потоку: «Скільки часу пройде до того, як ці дивовижні події збудуться?»

⁷ Чоловік у полотняному вбранні, що був над водами потоку, підвів свою праву й ліву руки до Небес, і я почув, як він клянеться Тим, Хто живе вічно, кажучи: «Це станеться через час, часи й половину часу^[as]. Після того, як опір святого народу буде геть зламано, всі ці переслідування припиняться».

⁸ Я чув, але не зрозумів. Тож я запитав: «Мій пане, що ж вийде з усього цього?»

⁹ Він відказав: «Іди своїм шляхом, Даниїле, бо ці слова заховані й запечатані до остатніх часів. ¹⁰ Чимало людей очистяться, стануть бездоганними, але нечестиві залишаться нечестивими. Жоден із нечестивих не зрозуміє, але ті, хто мудрі, зрозуміють. ¹¹ Від того часу, як щоденна жертва буде скасована і встановиться мерзотність, що викличе спустошення, мине тисячі двохсот дев’яноста днів. ¹² Благословен той, хто чекатиме й дійде до кінця тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.

¹³ А щодо тебе, йди своїм шляхом до кінця. Ти спочинеш, а потім, в остатню годину, встанеш з мертвих, щоб отримати призначену тобі спадщину».

Навчання Даниїла у Вавилоні

1 У третій рік царювання Єгоякима,^[a] царя юдейського, Навуходоносор, цар земель Шинара (Вавилона), прийшов до Єрусалима й обложив його. ² Господь віддав Єгоякима, царя юдейського, в руки Навуходоносора. Той забрав увесь посуд та деякі речі із храму Божого та вивіз їх до Вавилону, де й склав у храмі своїх богів.

^3-4 Тоді цар наказав Ашпеназові, старшому над євнухами, служителями царського двору, привести синів Ізраїля,^[b] юнаків із царського роду, а також із шляхетних родів молодих хлопців без жодних фізичних вад, вродливих, здібних до різноманітного навчання, добре обізнаних, тямущих і підготовлених служити в царськім палаці. Він мав навчити їх мови та літератури вавилонської^[c]. ⁵ Цар призначив їм щоденне утримання: їжу та вино з царського столу. Їх мали навчати три роки, а після цього вони мусили стати до царської служби.

⁶ Серед них були сини Юдині: Даниїл, Хананія, Мишаел та Азарія. ⁷ Старший над євнухами дав їм нові імена: Даниїлові—ім’я Валтасар, Хананії—Шедрах; Мишаелу—Мешах, Азарії—Аведнеґо.

⁸ Але Даниїл вирішив не осквернитися царською їжею та вином і попросив старшого над євнухами дозволити йому не бруднити себе цією нечистотою їжею. ⁹ Та Бог спонукав старшого над євнухами виявити прихильність і ласкавість до Даниїла. ¹⁰ Але старший над євнухами сказав Даниїлові: «Боюсь я мого пана, царя, який призначив давати тобі їжу й питво. Для чого йому бачити, що ти виглядаєш гірше, ніж інші хлопці твого віку? Тоді цар через тебе позбавить мене голови».

¹¹ Даниїл сказав наглядачеві, якого старший поставив над Даниїлом, Хананією, Мишаелом та Азарією: ¹² «Будь ласка, випробуй твоїх слуг протягом десяти днів: нічого не давай нам їсти, крім городини, й нічого пити, крім води. ¹³ Тоді порівняй наш вигляд з виглядом тих молодих хлопців, що їдять царську їжу, й чини зі своїми слугами відповідно до того, що побачиш».

¹⁴ І той погодився й випробував їх протягом десяти днів.

¹⁵ Наприкінці десяти днів вони виглядали здоровішими й краще вгодованими, ніж будь-хто з молодих хлопців, які вживали царську їжу. ¹⁶ Тож наглядач забрав призначену їм їжу й вино, що вони мали пити, і дав їм натомість овочі.

¹⁷ Цим чотирьом юнакам Бог дав знання й розуміння різних вчень та літератури, а Даниїл міг тлумачити будь-які видіння та сни. ¹⁸ Наприкінці терміну, призначеного царем, старший над євнухами представив юнаків Навуходоносорові. ¹⁹ Цар розмовляв з ними і знайшов, що немає нікого рівного Даниїлу, Хананії, Мишаелу та Азарії, тож вони стали до царської служби. ²⁰ У кожній справі, що потребувала мудрості й кмітливості, коли цар питав їх, він переконувався, що вони у десять разів кращі за всіх чародіїв та віщунів у цілому його царстві.

²¹ І Даниїл лишався там до першого року владарювання царя Кира^[d].

Сон Навуходоносора

2 На другий рік царювання Навуходоносору почали снитися сни. Розум його стривожився, і він не міг спати. ² Тож цар скликав чародіїв, віщунів, ворожбитів та астрологів^[e] щоб вони розтлумачили, що йому сниться. От вони прийшли й стали перед царем.

³ Навуходоносор сказав їм: «Снився мені сон, який тривожить мене, я хочу знати, що він означає». ⁴ Тоді астрологи відповіли царю арамійською мовою: «О, царю, живи вічно! Розкажи твоїм слугам цей сон, і ми розтлумачимо його».

⁵ Цар відповів астрологам: «Ось що я твердо вирішив: якщо ви не скажете мені, про що мені снилося і не розтлумачите той сон, я розірву вас на шматки, а оселі ваші я зруйную вщент. ⁶ Але якщо ви розкриєте мені цей сон і розтлумачите його, ви отримаєте від мене подарунки, винагороди і великі почесті. Отже, поясніть мені сон і розтлумачте його».

⁷ І знову вони промовили: «Хай цар розповість своїм слугам сон, і ми розтлумачимо його».

⁸ Тоді цар сказав: «Ясна річ, ви намагаєтеся виграти час, бо розумієте, що я справді твердо вирішив: ⁹ якщо ви не поясните сон, для вас існує тільки одна кара. Ви змовилися сказати мені брехливі й підступні слова, сподіваючись на якісь зміни. Тож розкажіть мені сон, і я знатиму, чи можете ви розтлумачити його».

¹⁰ Астрологи відповіли цареві: «Немає на світі людини, яка може зробити те, що цар вимагає! Жоден цар, хоч який би він був великий та могутній, ніколи не вимагав такого від жодного чародія, віщуна чи астролога. ¹¹ Те, про що просить цар, занадто складно. Ніхто не зможе повідати цього цареві, окрім богів, але вони не живуть серед людей».

¹² Це так розгнівало і розлютило царя, що він наказав покарати всіх мудреців Вавилону. ¹³ Тож був виданий наказ про страту мудреців, і послали людей по Даниїла та його друзів, щоб і їх убити. ¹⁴ Коли Аріох, начальник царської варти, вийшов стратити мудреців Вавилону, Даниїл звернувся до нього розважливо й чемно. ¹⁵ Він спитав царського урядовця: «Чому цар видав такий суворий наказ?» Тоді Аріох пояснив усе Даниїлу.

¹⁶ Даниїл пішов і попросив царя дати йому час, щоб він міг розтлумачити сон. ¹⁷ По тому Даниїл повернувся додому й пояснив, у чому справа, своїм друзям Хананії, Мишаелу та Азарії. ¹⁸ Він умовив їх благати в Бога Небесного ласки щодо цієї таємниці, щоб він та його друзі не були покарані разом з іншими мудрецями Вавилона.

¹⁹ Вночі ця таємниця була відкрита Даниїлові у з’яві. Тоді Даниїл прославив Бога Небесного. ²⁰ Він сказав:

Даниїл тлумачить сон

²⁴ Після цього Даниїл пішов до Аріоха, якого цар призначив покарати мудреців Вавилона і сказав йому: «Не вбивай мудреців Вавилона. Відведи мене до царя, і я розтлумачу йому сон його».

²⁵ Аріох негайно відвів Даниїла до царя і сказав: «Я знайшов серед полонених юдеїв чоловіка, який може розтлумачити цареві його сон». ²⁶ Цар спитав Даниїла (його також називали Валтасар): «Чи можеш ти розказати, що я бачив уві сні, й розтлумачити це?»

²⁷ Даниїл відповів: «Жоден мудрець, віщун, чародій чи астролог не може розкрити царю ту таємницю, про яку цар питає. ²⁸ Але є Бог на Небесах, який відкриває таємниці. Він показав царю Навуходоносору, що станеться у майбутньому. Твій сон та видіння, що промайнули у твоїй голові, коли ти лежав на ложі, ось які. ²⁹ Коли ти лежав там, о царю, твій розум звернувся до того, що має статися. І той, хто відкриває таємниці, показав тобі, що має статися. ³⁰ Щодо мене, ця таємниця була відкрита мені не тому, що я мудріший від усіх живих, а для того, щоб ти, о царю, міг дізнатися про тлумачення і зрозуміти те, що у твоєму розумі. ³¹ Ти побачив, о царю, перед тобою стояла велика статуя, величезна, сяюча статуя, страхітлива та вражаюча на вигляд. ³² Голова статуї була зроблена зі щирого золота, груди її та руки—срібні, живіт її та стегна—з бронзи. ³³ Ноги її з заліза, ступні її частково з заліза, а частково з гончарної глини. ³⁴ Поки ти дивився, камінь відломився, але не людськими руками. Він ударив по ступнях статуї з заліза й гончарної глини і розтрощив їх. ³⁵ Тоді залізо, глина, бронза, срібло і золото вмить розлетілися на шматки й стали ніби полова на току влітку. Вітер розвіяв їх, і сліду не залишилося. Але камінь, що вдарив статую, перетворився на величезну гору й заповнив усю землю. ³⁶ Це був сон, а зараз ми розтлумачимо його царю. ³⁷ Ти, о царю, цар царів. Бог Небесний дав тобі царство, владу, силу і славу. ³⁸ У твої руки віддав Він людей і звірів на землі та птаство небесне. Хоч би де вони жили, Він зробив тебе володарем над ними. Ти і є ця голова з золота. ³⁹ Після тебе інше царство настане, менше за твоє. Потім третє царство, бронзове, буде правити всією землею. ⁴⁰ Нарешті настане четверте царство, міцне, мов залізо, бо залізо розбиває і трощить усе, і так само, як залізо розбиває все на шматки, так воно розіб’є і зламає всіх інших. ⁴¹ А що ти бачив ступні та пальці частково з гончарної глини, а частково з заліза, то це буде розділене царство. Однак воно матиме певну міць заліза, хоча ти й бачив залізо змішаним із глиною. ⁴² Як пальці були частково залізні й частково глиняні, так і те царство буде до певної міри міцним, а до певної міри крихким. ⁴³ А що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною, то так і люди будуть змішані й поєднані між собою не ліпше, ніж залізо змішується з глиною. ⁴⁴ За часів тих царів Бог Небесний створить царство, яке ніколи не буде ні зруйноване, ні залишене іншому народу. Воно повалить усі ті царства й покінчить з ними, а саме існуватиме повік. ⁴⁵ От що означає видіння каменя, відділеного від гори, але не людськими руками, каменя, що розбив залізо, бронзу, глину, срібло й золото на шматки. Великий Бог показав цареві, що станеться в майбутньому. Цей сон правдивий, і тлумачення певне».

⁴⁶ Тоді цар Навуходоносор упав долілиць перед Даниїлом і віддав йому шану. Він звелів, щоб принесли йому пожертву та запашне куріння. ⁴⁷ Цар сказав Даниїлу: «Справді, твій Бог—Бог над богами і Володар царів. Він відкриває людям те, вони не можуть знати, бо ти зміг розгадати цю таємницю». ⁴⁸ Цар возвеличив Даниїла й щедро обдарував його. Він зробив його правителем над усім вавилонським краєм і поставив головою над усіма мудрецями. ⁴⁹ Крім того, на прохання Даниїла, цар призначив Шедраха, Мешаха й Аведнеґо управителями над вавилонським краєм, а сам Даниїл лишився при царському дворі.

Золотий бовван та Вогнедишна Піч

3 Цар Навуходоносор зробив золотого боввана шістдесят ліктів^[f] заввишки і шість ліктів^[g] завширшки й поставив його на рівнині Деура у Вавилонським краї. ² Потім він покликав сатрапів^[h], правителів, намісників, радників, скарбників, суддів та судових виконавців і всіх інших посадових осіб краю на посвяту золотого боввана, якого він поставив.

³ Тож сатрапи, правителі, намісники, радники, скарбники, судді та судові виконавці і всі інші посадові особи краю зібралися на посвяту боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і стали перед ним. ⁴ Тоді оповісник гучно проголосив: «Ось що вам наказано робити, о народи, племена та люди всіх мов. ⁵ Тільки-но ви почуєте звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб і всякого роду музики, ви мусите впасти долілиць і поклонитися бовванові з золота, що поставив цар Навуходоносор. ⁶ Хто не впаде і не поклониться, вмить буде кинутий у вогнедишну піч».

⁷ Через те щойно почувши звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи й усякого роду музики, всі народи, племена, люди кожної з мов упали й поклонилися бовванові з золота, якого цар Навуходоносор поставив.

⁸ Саме в той час деякі нащадки халдеїв вийшли наперед і звинуватили юдеїв. ⁹ Вони сказали царю Навуходоносору: «О царю, живи вічно! ¹⁰ Ти видав наказ, о царю, аби кожен, хто чує звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, сопілки й усякого роду музики мусить впасти і поклонитися бовванові з золота. ¹¹ А хто не впаде й не поклониться, буде кинутий у вогнедишну піч. ¹² Але є деякі юдеї, котрих ти поставив над справами вавилонського краю: Шедрах, Мешах та Аведнеґо—зневажають тебе, о царю! Вони не служать твоїм богам, не поклоняються бовванові з золота, якого ти поставив».

¹³ Розлючений і розгніваний, Навуходоносор викликав Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. Тож ці мужі були поставлені перед царем. ¹⁴ І Навуходоносор сказав їм: «Чи правда, Шедраху, Мешаху та Авденеґу, що ви не служите моїм богам і не поклоняєтеся бовванові з золота, якого я поставив? ¹⁵ Отже, якщо ви, почувши звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб та всякого роду музики, готові впасти й поклонитися бовванові з золота, якого я зробив, то гаразд. Якщо ж ви не поклонитеся йому, вас миттю кинуть у вогнедишну піч. Тоді ніякий бог не зможе врятувати вас від руки моєї!»

¹⁶ Шедрах, Мешах та Аведнеґо відповіли царю: «О Навуходоносоре, нам немає потреби захищати себе перед тобою в цій справі. ¹⁷ Якщо нас кинуть у вогнедишну піч, Бог, якому ми служимо, зможе нас врятувати з неї, Він визволить нас від твоєї руки, о царю. ¹⁸ Але якщо навіть ні, ми хочемо, щоб ти знав, о царю, що ми не станемо служити твоїм богам чи поклонятися бовванові з золота, якого ти поставив».

¹⁹ Тоді Навуходоносор розлютився на Шедраха, Мешаха та Аведнеґо, його ставлення до них змінилося. Він наказав розпалити піч у сім разів дужче, ніж зазвичай. ²⁰ Потім він звелів найдужчим солдатам своєї армії зв’язати Шедраха, Мешаха та Аведнеґа й кинути їх у розжарену піч. ²¹ Тож цих мужів у халатах, штанах, тюрбанах та іншому вбранні було зв’язано та кинуто в розжарену піч.

²² Наказ царя був таким невідкладним, а піч такою гарячою, що язики вогню вбили тих воїнів, що кидали Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. ²³ І ці троє, міцно зв’язані, впали в розжарену піч. ²⁴ Тоді цар Навуходоносор підвівся на ноги в подиві й запитав своїх радників: «Чи не кинули ми тих трьох мужів зв’язаними у вогонь?» Вони відповіли: «Так, о царю!» ²⁵ Він сказав: «Погляньте! Я бачу чотирьох мужів, що ходять у вогні, розв’язані та неушкоджені, а четвертий подібний до Сина Божого^[i]».

²⁶ Тоді Навуходоносор наблизився до отвору розжареної печі й гукнув: «Шедраху, Мешаху та Аведнеґу, слуги найвищого Бога, виходьте! Йдіть сюди!» Тож Шедрах, Мешах і Аведнеґо вийшли з вогню.

²⁷ І сатрапи, правителі, намісники та царські радники з’юрмилися навколо їх. Вони побачили, що вогонь не ушкодив їхні тіла, жодна волосина на їхніх головах не обсмалилася, халати їхні не обгоріли і чадом не пахло від них. ²⁸ Тоді Навуходоносор сказав: «Благословен будь, Боже Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, який послав свого Ангела і врятував слуг своїх! Вони покладалися на нього й не послухалися царського наказу. Вони ладні були віддати свої життя аби не служити й не поклонятися ніякому богу, крім свого Господа. ²⁹ Тому я наказую, що людей будь-якого племені чи мови, хто б промовляв щось проти Бога Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, буде розтерзано, а оселі їхні стануть купою каміння, бо немає іншого Бога, який би міг врятувати людей таким чином».

³⁰ Потім цар призначив Шедраха, Мешаха та Аведнеґа правити провінціями Вавилонського краю.

Сон Навуходоносора про Дерево

4 Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі:

Мир вам!

² З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене.

⁴ Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні. ⁵ Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене. ⁶ Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон. ⁷ Коли чародії, віщуни, астрологи^[j] та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити.

⁸ Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів). ⁹ Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені. ¹⁰ Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна. ¹¹ Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі. ¹² Листя його було гарне, плоди—рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу.

¹³ У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба. ¹⁴ Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його. ¹⁵ Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних. ¹⁶ Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років. ¹⁷ Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”.

¹⁸ Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре,^[k] скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів».

Даниїл тлумачить сон

¹⁹ Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення—твоїм супротивникам! ²⁰ Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі; ²¹ дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів, ²² то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу. ²³ Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”.

²⁴ Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя. ²⁵ Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче. ²⁶ Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес.

²⁷ Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».

Сон сповнюється

²⁸ Так і сталося з царем Навуходоносором. ²⁹ Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу^[l] в Вавилоні. ³⁰ Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?»

³¹ Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе. ³² Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче».

³³ Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині.

³⁴ Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно.

³⁶ Тієї самої миті розум мій повернувся до мене, мою славу і велич було повернено мені на славу мого царства. Мої радники та вельможі знайшли мене й мені повернули мій трон і я став іще величніший, ніж раніше. ³⁷ Тепер я, Навуходоносор, хвалю, шаную і славлю Царя Небесного, бо все, що він робить—правильно, всі Його путі—справедливі. А всіх, хто ходить у погорді, Він може принизити.

Напис на стіні

5 Цар Велшазар справляв великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив з ними вино. ² Поки Велшазар пив вино, він наказав принести золоті та срібні келихи, що Навуходоносор, його батько, забрав із храму в Єрусалимі, щоб цар та його вельможі, його дружини та його наложниці могли пити з них.

³ Тож йому принесли золоті келихи, забрані з храму Божого в Єрусалимі, і цар та його вельможі, його дружини та наложниці пили з них. ⁴ Вони пили вино і славили богів золотих і срібних, бронзових, залізних, дерев’яних та кам’яних.

⁵ Раптом з’явилися пальці людської руки й почали писати на штукатурці стіни біля свічника царського палацу. Цар стежив за рукою, поки вона писала. ⁶ Обличчя його зблідло, і він був так наляканий, що коліна його звело, а ноги ослабли. ⁷ Цар гукнув, щоб привели чародіїв, астрологів^[m] та віщунів, і наказав цим мудрецям Вавилону: «Хто прочитає цей напис і скаже мені що він означає, того вберуть у пурпуру^[n] і золотий ланцюг повісять йому на шию і зроблять його третім найвищим правителем у царстві».

⁸ Тоді ввійшли всі царські мудреці, але вони не змогли прочитати напис чи сказати царю, що він означає. ⁹ Тож цар Велшазар іще дужче злякався, і його обличчя ще більше зблідло. Вельможі його були збентежені.