²³ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.

²⁴ І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...

²⁵ І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!

²⁶ А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...

²⁷ А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?

³⁵ І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

³⁶ І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

³⁷ І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

³⁸ А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

³⁹ Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

⁴⁰ І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

⁴¹ А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?