Add parallel Print Page Options

45 І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

47 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

51 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

53 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

54 І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

56 І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!

Read full chapter