От Марка 13:1-20

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму

(Мт. 24:1-44; Лк. 21:5-33)

13 Коли Ісус виходив з подвір’я храму, один з учнів Його сказав: «Вчителю, поглянь, які дивовижні будівлі, з якого чудового каміння вони збудовані!» ² Та Ісус йому відповів: «Ти бачиш ці величні споруди? У майбутньому, каменя на камені тут не залишиться—все буде зруйноване»^[a].

³ Згодом, коли Ісус знаходився на Оливній горі, навпроти храму, Петро, Яків, Іоан та Андрій наодинці спитали Його: ⁴ «Скажи нам, коли це трапиться? І яке буде знамення того, що все це вже близьке до здійснення?»

⁵ У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб ніхто вас не обдурив. ⁶ Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Той Самий”^[b],—і багатьох вони обдурять. ⁷ Як почуєте ви відлуння близьких боїв, та дізнаєтеся про віддаленні битви, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець. ⁸ Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. Прийде голод, й землетруси траплятимуться в різних кінцях світу. Та все це буде лише початком мук і страждань, то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів».

Ісус попереджає апостолів про переслідування

(Мт. 10:16-20; Лк. 21:12-17)

⁹ «Стережіться за самих себе! За те, що ви йшли за Мною, люди арештовуватимуть вас й кидатимуть до суддів, битимуть у синагогах. Вас поведуть до царів та правителів через ім’я Моє, але ж все це дасть вам можливість свідчити про Мене. ¹⁰ Але спершу Добру Звістку треба донести до всіх народів. ¹¹ Коли ж вас заарештують і поведуть до суду, не варто наперед турбуватися про те, що і як казати. Бог дасть вам, що сказати у той час, бо то говоритимете не ви, а Дух Святий промовлятиме вашими устами.

¹² Брат видасть брата на смерть, а батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і віддадуть їх на смерть. ¹³ І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною, але той, хто витерпить усе до кінця, врятується.

¹⁴ Коли ви побачите „гидоту спустошення”^[c], що запанує там, де бути їй не слід (читач має зрозуміти, про що йдеться)^[d], ті, хто лишатимуться в Юдеї на той час, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори. ^15-16 Вони мусять тікати не гаячи часу: хто сидітиме на даху своєї оселі, не повинен спускатися по свої пожитки, а хто працюватиме в полі, тому не слід забігати додому по вбрання своє. ¹⁷ Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам та матерям із немовлятами на руках! ¹⁸ Моліться, аби хоч не взимку те трапилося, ¹⁹ бо то буде такий жах, якого світ не бачив від самого свого початку, коли Бог створив його. Та у всі прийдешні часи ніколи більше такого не буде. ²⁰ І якби не Божа воля скоротити ті жахливі дні, то жоден не врятувався б. Господь скоротив дні ті тільки заради обранців Своїх.