От Луки 20:1-26

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Звідки влада в Ісуса

(Мт. 21:23-27; Мк. 11:27-33)

20 Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини. ² Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»

^3-4 У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»

⁵ Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?” ⁶ А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком». ⁷ Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».

⁸ Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».

Бог посилає Свого Сина

(Мт. 21:33-46; Мк. 12:1-12)

⁹ Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри. ¹⁰ Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим. ¹¹ Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками. ¹² Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.

¹³ Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.

¹⁴ Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” ¹⁵ Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними? ¹⁶ Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим».

Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»

¹⁷ Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:

¹⁸ Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».

¹⁹ Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.

Цезареві—цезареве, а Богові—Боже

(Мт. 22:15-22; Мк. 12:13-17)

²⁰ Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу заарештувати Христа. ²¹ Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. ²² Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»

²³ Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: ²⁴ «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». ²⁵ Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю—цезареве, а Богу—Боже».

²⁶ Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.