От Луки 2-3

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Народження Ісуса Христа

(Мт. 1:18-25)

2 На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії. ² То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії. ³ Усі люди пішли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста. ⁴ Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків. ⁵ Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у той час вона вже чекала дитину. ^6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

Пастухам являється Ангел Господній

⁸ Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари. ⁹ І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів. ¹⁰ Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям. ¹¹ Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель—Христос Господь. ¹² І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

¹³ Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:

¹⁵ Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати». ¹⁶ Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах. ¹⁷ Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину. ¹⁸ І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її. ¹⁹ Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці^[a]. ²⁰ А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили—точнісінько так, як було їм сказано.

Ісус у храмі

²¹ Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі. ^22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»^[b], й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят»^(A).

²⁵ Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним. ²⁶ То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа. ^27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:

³³ Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина. ^34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».

Пророчиця Анна

^36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу. ³⁸ Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.

³⁹ Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет. ⁴⁰ А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

Подорож дванадцятирічного Ісуса до Єрусалиму

⁴¹ Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи. ⁴² Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять. ⁴³ Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те. ⁴⁴ Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів. ⁴⁵ І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.

⁴⁶ І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання. ⁴⁷ І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

⁴⁸ Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе». ⁴⁹ А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?»^{[d] 50} Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

⁵¹ Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці. ⁵² Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.

Іоан Хреститель готує дорогу Ісусові

(Мт. 3:1-12; Мк. 1:1-8; Ін. 1:19-28)

3 ^1-2 Це було в п’ятнадцятий рік панування цезаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником в Юдеї, Ірод—тетрархом Ґалилеї, а брат його Пилип—тетрархом земель Ітурейських та Трахонитидських, Лисаній—тетрархом Авіліні, а первосвящениками були Анна та Каяфа. Тоді в пустелі Іоанові, синові Захарієвому, було Слово Боже.

^3-4 Він ходив різними землями довкола Йордану, проповідуючи хрещення як символ покаяння для прощення гріхів, як це написано в книзі пророка Ісаї:

⁷ Іоан казав юрбам людей, які виходили, щоб прийняти хрещення від нього: «Виплодки зміїні! Хто попередив вас тікати від гніву Господнього, що наближається? ⁸ Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. І не треба, виправдовуючись, доводити один одному: „Авраам—наш батько”. Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння перетворити на дітей Авраамових. ⁹ Сокира вже занесена, і кожне дерево, що не дає добрих плодів^[e], буде зрубане й кинуте у вогонь». ¹⁰ І люди вигукували: «То що ж нам робити?» ¹¹ У відповідь він казав їм: «Кожен, хто має дві одежини^[f], мусить поділитися з тим, у кого немає жодної. І кожен, хто має їжу, мусить зробити те саме».

¹² Прийшли охреститися й деякі збирачі податків. Вони запитали Іоана: «Вчителю, що нам робити?» ¹³ А він каже: «Не збирайте грошей більше, ніж звелено вам».

¹⁴ І прийшли воїни до нього й спитали: «А нам що робити?» Їм він також відповів: «Ні з кого не беріть гроші силою чи кривдою, будьте вдоволені платнею своєю».

¹⁵ Люди жили в очікуванні, й в душі всі вони прагнули знати, чи не є Іоан Христом. ¹⁶ Та на всі їхні запитання Іоан відповідав: «Я хрещу вас водою, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. ¹⁷ Він очистить Свій тік^[g] і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні». ¹⁸ Так і багатьма іншими словами звертався Іоан до людей, проповідуючи Благовість.

Ув’язнення Іоана Хрестителя

¹⁹ Іоан дорікав тетрархові Іроду за його стосунки з братовою жінкою Іродіадою та й за багато інших лихих вчинків Ірода. ²⁰ А до всього, Ірод ще й кинув Іоана до в’язниці.

Хрещення Ісуса

(Мт. 3:13-17; Мк. 1:9-11)

^21-22 Коли всі люди хрестилися, й Ісус охрестився та став молитися, раптом розкрилися Небеса і Дух Святий зійшов на Нього в подобі голуба. І голос пролунав з небес: «Ти Син Мій улюблений, Ти догодив Мені».

Родовід Ісуса

(Мт. 1:1-17)

²³ Коли Ісус почав Своє служіння Господу, Йому було близько тридцяти років. Він був Сином (принаймні так вважалося) Йосипа.