От Иоанна 8

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Звинувачення жінки в перелюбі

8 Ісус вирушив на Оливну гору. ² Рано-вранці наступного дня Він знову пішов у храм. Коли усі люди посходилися до Нього, Він сів і почав навчати. ^3-4 Книжники й фарисеї привели жінку, яку спіймали під час перелюбу, поставили її перед людьми й сказали Йому: «Вчителю, цю жінку якраз застали, коли вона чинила перелюб. ⁵ Закон Мойсеїв наказує нам закидати таких жінок камінням. А що Ти на це скажеш?»

⁶ Вони говорили так, щоб випробувати Ісуса й використати Його відповідь проти Нього Самого. Ісус же нахилився й почав писати щось пальцем на землі. ⁷ А вони не переставали питати. Тоді Він устав і мовив до них: «Той серед вас, хто без гріха, нехай перший кине в неї камінь». ⁸ Знову, нахилившись, Він почав писати по землі.

⁹ Почувши ці слова, всі почали розходитися: спочатку старші, а за ними й молодші. Зосталися лише Ісус та жінка, яка стояла перед Ним. ¹⁰ Підвівшись, Ісус мовив до неї: «Жінко, де ж усі, хто обвинувачували тебе? Чи жоден із них не визнав тебе винною?»

¹¹ «Жоден, Добродію»,—відповіла вона.

«То й Я не виню тебе,—сказав Ісус.—Іди собі й більше не гріши!»^[a]

Ісус—Світло світу

¹² Пізніше Ісус знову розмовляв з людьми. Він так їм казав: «Я—Світло світу. Той, хто слідом іде за Мною, ніколи не йтиме у темряві, бо Світло, що несе життя, завжди буде з ним».

¹³ І сказали Йому фарисеї: «Ти свідчиш Сам про Себе, і тому ці свідчення не істинні». ¹⁴ Ісус відповів їм: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, Мої свідчення істинні, бо Я знаю, звідки прийшов, і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов чи куди Я іду. ¹⁵ Ви, люди, судите Мене так, як судите будь-яку іншу людину. Я ж не суджу нікого. ¹⁶ Та якщо Я судитиму, то Мій суд буде істинний, оскільки, коли Я суджу, Я не один, а Отець, Який послав Мене, зі Мною і судитимемо Ми разом. ¹⁷ Адже написано в Законі вашому, що коли двоє свідчать одне й те саме, то їхні свідчення—істинні. ¹⁸ Я свідчу Сам про Себе, та Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене».

¹⁹ Тоді Його спитали: «Де ж Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого. Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого». ²⁰ Промовляв Він ці слова, коли навчав у храмі, стоячи біля скарбниці. Й ніхто Його не схопив, бо час Його тоді ще не прийшов.

Юдеї не розуміють Ісуса

²¹ І знову Ісус промовив до них: «Я залишу вас, і ви будете шукати Мене, але помрете в гріху своєму, і не зможете прийти туди, куди Я йду». ²² Тоді юдеї почали питати один одного: «Ви думаєте, Він уб’є Себе? Бо сказав Він: „Ви не можете прийти туди, куди Я йду”».

²³ І тоді Ісус мовив: «Ви всі народилися на землі, та Я—посланий небом. Ви належите цьому світові, а Я—ні. ²⁴ І тому Я кажу, що ви всі помрете грішні. Так, ви помрете з гріхами своїми, якщо не повірите, що Я—Сущий»^[b].

²⁵ Люди запитали Його: «Хто ж Ти є?» Ісус відповів: «Я є Той, про Кого Я говорив вам з самого початку. ²⁶ Я міг би багато чого сказати, щоб осудити вас, але Я кажу людям лише те, що чув від Того, Хто послав Мене. Та Він говорить тільки істину».

²⁷ Люди не знали, що Ісус говорить про Отця Свого. ²⁸ Та Він продовжував: «Коли вознесете^[c] Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я—Сущий. Я нічого не роблю від Себе Самого, Своєю волею, а кажу лише те, чого Отець навчив Мене. ²⁹ Той, Хто послав Мене,—зі Мною. Він Мене не покинув, бо Я завжди виконую Його волю». ³⁰ Почувши ці слова, багато людей повірили в Нього.

Ісус говорить про звільнення від гріхів

³¹ Тоді Ісус почав говорити тим юдеям, які повірили в Нього: «Якщо ви будете дотримуватися Мого вчення, то насправді станете учнями Моїми. ³² Ви пізнаєте істину, й вона принесе вам визволення». ³³ І сказали Йому юдеї: «Ми—Авраамові нащадки. Ми ніколи не були нічиїми рабами! То що Ти маєш на увазі, коли говориш, що ми будемо вільні?»

³⁴ Ісус відповів: «Істинно кажу вам: кожен, хто грішить—раб гріха. ³⁵ Раб не житиме вічно в родині господаря, але Син завжди залишатиметься з сім’єю. ³⁶ Тож якщо Син звільнить вас, ви будете справді вільні. ³⁷ Я знаю, що ви Авраамові нащадки, але ви прагнете вбити Мене, оскільки не можете прийняти Моє вчення. ³⁸ Я розповідаю вам про те, що бачив в Отця Свого, ви ж робите те, чого навчилися від свого батька».

³⁹ І відповіли Йому юдеї: «Наш батько—Авраам!» А Ісус їм на те: «Якби ви були Авраамові діти, то чинили б так, як Авраам робив. ⁴⁰ Ви ж хочете вбити Мене. Ви хочете вбити Чоловіка, Який повідав вам істину, почуту від Бога. Авраам не робив так. ⁴¹ Ви ж робите так, як ваш батько». «Ми не незаконнонароджені,—мовили вони,—у нас один батько—це Бог!»

⁴² На те Ісус відповів: «Якби Бог був вашим батьком, то ви б любили Мене, бо Я прийшов від Бога, і ось Я тут. Я не прийшов зі Своєї волі, та Господь послав Мене. ⁴³ Ви не розумієте того, що Я кажу через те, що неспроможні прийняти вчення Моє. ⁴⁴ Диявол вам батько, тож ви прагнете виконувати його волю. Він був убивцею з самого початку і ніколи не був на боці істини, бо немає її в нього. Коли він каже неправду, то це природно для нього, бо він сам брехун і породжує брехню. ⁴⁵ А ви не бажаєте вірити Мені тому, що Я кажу правду.

⁴⁶ Хто з вас може засвідчити, що Я винен у гріхах? Ніхто. То чому ж ви не вірите Мені, коли Я кажу правду? ⁴⁷ Той, Хто від Бога—слухає слова Божі. Ви ж їх не слухаєте, тому що ви не від Бога».

Ісус говорить про Себе й про Авраама

⁴⁸ Юдеї Йому відповіли на те: «Хіба ж ми не праві, коли кажемо, що Ти самаритянин, і що біс змусив Тебе втратити глузд?» ⁴⁹ Ісус мовив: «Не навіжений Я, але шаную Отця Мого, та ви намагаєтеся ганьбити Мене. ⁵⁰ Я не шукаю слави для Себе. Є Той, Хто прагне прославити Мене. Він же є і Суддею. ⁵¹ Істинно кажу вам: хто дотримуватиметься вчення Мого, той ніколи не спізнає смерті».

⁵² Юдеї мовили до Ісуса: «Тепер ми точно знаємо, що Ти навіжений. Навіть Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що той, хто прийме вчення Твоє ніколи не спізнає смерті. ⁵³ Чи, може, Ти вважаєш Себе величнішим за нашого батька Авраама? Але ж він помер, і пророки теж. То ким же Ти Себе вважаєш?»

⁵⁴ Ісус мовив: «Якби Я Сам славив Себе, то це нічого не означало б. Той же, Хто прославляє Мене—це Мій Отець, Кого ви називаєте своїм Богом. ⁵⁵ Ви Його ніколи не знали, а Я знаю. Якби Я сказав, що не знаю Його, то був би таким же брехуном, як і ви, але Я знаю Бога й виконую волю Його. ⁵⁶ Батько ваш Авраам був радий, що міг побачити день, коли Я прийшов. І, побачивши це, він сповнився щастям».

⁵⁷ Юдейські правителі сказали: «Тобі ще й п’ятдесяти років немає, а ти кажеш, що бачив Авраама». ⁵⁸ І мовив Ісус до них: «Істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я—Сущий». ⁵⁹ Почувши це, вони схопили каміння, щоб закидати Його. Та Ісус сховався, а потім вийшов із храму.