Ісус і самаритянка

4 Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан. ² (Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні). ³ Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї. ⁴ По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.

⁵ В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу. ⁶ Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці. ⁷ Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися». ⁸ Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.

⁹ Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами^[a]). ¹⁰ Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».

^11-12 «Шановний,—каже жінка,—але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?» ¹³ На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує. ¹⁴ Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя». ¹⁵ Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».

¹⁶ Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди». ¹⁷ «У мене немає чоловіка»,—відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. ¹⁸ У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».

¹⁹ Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти—пророк!^{[b] 20} Наші батьки йшли на цю гору^[c] поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».

²¹ Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі. ²² Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв. ²³ Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі. ²⁴ Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».

²⁵ Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все». ²⁶ Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».

³⁹ Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті». ⁴⁰ Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні. ⁴¹ І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав. ⁴² Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».