Звідки влада в Ісуса

(Мк. 11:27-33; Лк. 20:1-8)

²³ Коли Ісус прийшов до двору храму й почав навчати людей, головні священики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?» ²⁴ У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання, і якщо ви дасте Мені відповідь, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю. ²⁵ Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»

Головні священики та юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що воно від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?” ²⁶ А якщо скажемо, що воно від людей, то народ розгнівається на нас. (Вони боялися людей, адже народ вважав, що Іоан був справді пророком)». ²⁷ Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення». Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».

Притча про двох синів

²⁸ «От як ви вважаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: „Сину, йди сьогодні працювати у винограднику”. ²⁹ А той йому у відповідь: „Не хочу”. Але потім передумав і пішов. ³⁰ Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: „Добре, я піду”,—але не пішов. ³¹ Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі податків та повії потраплять до Царства Божого поперед вас. ³² Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі податків та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».

Бог посилає Свого Сина

(Мк. 12:1-12; Лк. 20:9-19)

³³ «Послухайте ще одну притчу. Був собі один чоловік, який посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для давильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати. ³⁴ Як настала пора, він послав слуг до виноградарів по свою частину врожаю. ³⁵ Але орендарі схопили їх: одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням. ³⁶ Ще раз господар послав слуг своїх, та вже більше ніж уперше, але й з тими вчинили так само. ³⁷ Нарешті послав він до них свого сина, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!” ³⁸ Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це—спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” ³⁹ Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.

⁴⁰ Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?» ⁴¹ Тоді головні священики й старійшини відповіли Ісусові: «Він, неодмінно, вб’є тих злих людей, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».

⁴² На те Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Писанні:

⁴³ Отже, кажу Я вам: Царство Боже буде відібране у вас, і здобудуть його люди, які живуть згідно з Царством Господнім. ⁴⁴ Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений»^[a].

^45-46 Почувши цю притчу, головні священики та фарисеї зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу, бо всі люди вважали Ісуса пророком.