Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків

(Мт. 15:32-39)

8 Іншого разу, коли знову зібрався великий натовп біля Ісуса, а їсти було нічого, Він покликав Своїх учнів і сказав їм: ² «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. ³ Мені не варто відпускати їх додому голодних, бо вони заслабнуть по дорозі до дому, адже дехто з них прийшов дуже здалеку». ⁴ Учні відповіли Йому: «Хіба у цьому віддаленому місці знайдеш достатньо хліба, аби нагодувати стільки людей?» ⁵ Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім».

⁶ Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв сім хлібин, віддав подяку Богу, а потім розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям. ⁷ Вони також мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу. ⁸ Люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. ⁹ І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, а потому Ісус відпустив їх. ¹⁰ Опісля Ісус сів у човен разом з учнями Своїми й поплив до землі Далманутської.

Деякі люди не вірять владі Ісуса

(Мт. 16:1-4; Лк. 11:16, 29)

¹¹ Фарисеї підійшли до Ісуса, й почали розпитуватися в Нього, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. ¹² Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому ви вимагаєте від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення не буде здійснено, аби вам щось довести». ¹³ Після того Ісус залишив їх і, повернувшись в човен, поплив до іншого берега озера.

Учні не розуміють Ісуса

(Мт. 16:5-12)

¹⁴ Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки. ¹⁵ Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової». ¹⁶ Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба».

¹⁷ Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився? ¹⁸ Ви маєте очі—то невже не бачите? Маєте вуха—невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте, ¹⁹ що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?»

«Дванадцять»,—відказали вони.

²⁰ «А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?»

«Сім»,—відповіли вони.

²¹ І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?»

Зцілення сліпого у Вефсаїді

²² Коли Ісус та Його учні прийшли до Вефсаїди, люди привели до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього. ²³ Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?» ²⁴ Чоловік кинув погляд навкруги і відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі». ²⁵ Ісус знову поклав руки на повіки сліпому і той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо. ²⁶ Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди».

Петро називає Ісуса Христом

(Мт. 16:13-20; Лк. 9:18-21)

²⁷ Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди—хто Я?» ²⁸ Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—один з пророків». ²⁹ Тоді Ісус запитав їх: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти—Христос». ³⁰ Тоді Ісус суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, хто Він такий.

Христос говорить про Свою смерть

(Мт. 16:21-28; Лк. 9:22-27)

³¹ І почав Ісус навчати послідовників Своїх: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне». ³² Ісус сказав їм про це відкрито, нічого не приховуючи. Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його. ³³ Та Ісус обернувся, поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано!^[a] Не про Боже ти думаєш, а про людське».

³⁴ Потім, покликавши до Себе народ та послідовників Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе^[b], узяти на себе хрест свій і рушати за Мною. ³⁵ Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене й за Добру Звістку, врятує його.

³⁶ Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? ³⁷ Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого! ³⁸ Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться^[c] його, коли явиться у славі Свого Батька, з Ангелами святими».