³⁵ Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» ³⁶ Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги: «Не бійся. Тільки вір».

³⁷ Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата. ³⁸ Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння. ³⁹ Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить». ⁴⁰ Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.

⁴¹ Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!»—що означає: «Дівчинко, Я велю тобі, вставай!» ⁴² Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом. ⁴³ Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався, а також звелів нагодувати дівча.