Add parallel Print Page Options

26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

31 Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

32 Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

Read full chapter

Про Царство Боже

26 Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно. 27 Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і росте днями й ночами—як, він навіть сам не знає. 28 Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті—повен колос. 29 Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».

Притча про гірчичне зерно

(Мт. 13:31-32, 34-35; Лк. 13:18-19)

30 Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти? 31 Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають. 32 Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».

33 Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей—стільки, скільки могли вони зрозуміти. 34 Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.

Read full chapter