Нові кам’яні скрижалі

34 Господь мовив до Мойсея: «Витеши дві кам’яні скрижалі, подібні до перших. Я напишу на них ті ж заповіді, що були на перших скрижалях, які ти розбив. ² Приготуйся вранці, та зійди рано на гору Синай і стань переді Мною там на вершині. ³ Ніхто не повинен сходити разом з тобою і щоб нікого не видно було на всій горі. І щоб ні вівця, ні яка худобина не паслась під горою».

⁴ Тож витесав Мойсей дві такі ж кам’яні скрижалі, подібні до перших. Він устав раненько й піднявся на гору Синай з двома кам’яними скрижалями, як Всевишній й наказав йому. ⁵ І зійшов Господь у хмарі, і стояв із ним, і Мойсей погукав Господа на ім’я. ⁶ Господь пройшов перед ним і проголосив:

⁸ Мойсей мерщій упав долілиць і поклонився. ⁹ Він сказав: «Якщо я знайшов прихильність у Твоїх очах, мій Господи, нехай мій Бог іде з нами, не зважаючи навіть на те, що цей народ такий упертий. Прости наше зло і гріх, прийми нас Собі у спадок».

¹⁰ І мовив Господь: «Ось Я укладаю Угоду з усім твоїм народом: Я чинитиму дива, яких не було на землі ні серед яких народів. І весь народ, до якого ти належиш, побачить діла Господа, бо ті дива, що Я вчиню, будуть найвеличнішими. ¹¹ Дотримуйся того, що тобі було наказано сьогодні. Я повиганяю з-поперед тебе аморійців, ханаанців, хиттитів, перизійців, хивійців та євуситів. ¹² Гляди, не укладай Угоди з мешканцями землі, в яку йдеш, щоб вона не стала пасткою для тебе. ¹³ Натомість поруйнуй їхні вівтарі, порозбивай священні камені й зріж стовпи Ашери. ¹⁴ Бо ти не повинен поклонятися іншому богові, крім Ягве Кана—Ревнивому Богу. Ім’я Моє—Ель Кана, Ревнивий Бог^[a].

¹⁵ Отже не укладай Угоди з мешканцями землі, не впадай у розпусту з їхніми богами й не принось жертви їхнім божествам, коли тебе покличуть їсти їхні жертвоприношення. ¹⁶ Не бери їхніх дочок для своїх синів, бо їхні дочки займатимуться розпустою зі своїми богами й примусять твоїх синів чинити так само. ¹⁷ Не роби собі вилитих богів.

¹⁸ Дотримуйся свята Опрісноків. Їж прісний хліб протягом семи днів, як Я тобі наказував, у призначений час у місяці авіві. Бо в місяці авіві ти вийшов із Єгипту. ¹⁹ Кожен первісток належить Мені, як і всі перші самці твоєї худоби: бички чи барани. ²⁰ Кожного первонародженого віслюка, ти можеш викупити за ягня. Якщо ж не хочеш викуповувати його, то мусиш зламати йому карк. Мусиш викуповувати кожного свого первістка-сина. Жоден із них не повинен з’являтися переді Мною з порожніми руками. ²¹ Працюватимеш шість днів, а на сьомий відпочиватимеш. Відпочивай навіть в оранку та жнива.

²² Дотримуйся таких свят: свято Седмиць під час збирання першого врожаю пшениці, а також свята збирання плодів наприкінці року^[b]—свято Кущів. ²³ Тричі на рік кожен із твоїх чоловіків мусить з’являтися перед Господом, Богом Ізраїлю. ²⁴ Бо Я повиганяю з-поперед тебе народи й розширю твої кордони. І ніхто не зазіхне на твою землю, коли тричі на рік ти виходитимеш, щоб з’явитися перед Господом, твоїм Богом.

²⁵ Не принось крові Моєї жертви разом із закваскою. Нічого з Пасхальної їжі не повинно залишатися до ранку.

²⁶ Кращі з перших плодів твоєї землі принеси до Дому Господа^[c], твого Бога. І не вари козеняти в молоці його матері».

²⁷ І ще мовив Господь до Мойсея: «Запиши ці заповіді, бо згідно з ними Я уклав Угоду з тобою та з Ізраїлем». ²⁸ І був Мойсей там із Господом сорок днів і сорок ночей. Він (Мойсей) не їв хліба й зовсім не пив води. Господь написав слова Угоди, десять заповідей на кам’яних скрижалях.

Мойсеєве сяюче обличчя

²⁹ Коли Мойсей зійшов з гори Синай, дві скрижалі свідчення були в його руках. Він не знав, що шкіра його обличчя сяяла, бо Господь розмовляв із ним. ³⁰ Коли Аарон і всі діти Ізраїля побачили Мойсея, та його сяюче обличчя, то побоялися підійти до нього. ³¹ Мойсей покликав їх. Аарон і всі старійшини громади повернулися до нього. І Мойсей розмовляв з ними. ³² А пізніше підійшли і всі діти Ізраїля, і він переказав їм усе, що Господь заповів йому на горі Синай.

³³ Коли Мойсей закінчив говорити, він закрив своє обличчя покривалом. ³⁴ Коли Мойсей приходив перед Господом розмовляти, то знімав покривало, аж доки не виходив.: Вийшовши, переказував дітям Ізраїля все, що йому було заповідано. ³⁵ Євреї бачили, що обличчя Мойсея сяяло, отже він знову закривав своє обличчя, аж поки не йшов розмовляти з Господом.

Закон про суботу

35 Мойсей зібрав усю громаду дітей Ізраїля і сказав їм: «Ось що Господь наказав вам робити: ² „Роботу можна виконати в шість днів, а сьомий день—свята субота, день відпочинку для Господа. Кожен, хто працюватиме в цей день, буде відданий на смерть. ³ Суботнього дня ви не повинні запалювати вогню в жодному з ваших помешкань”».

Все для священної скинії

⁴ І сказав Мойсей усій громаді дітей Ізраїля: «Ось що Господь заповідав, кажучи: ⁵ „Принесіть від себе дар Господу. Кожен, хто бажає, мусить принести дар для Нього: золото, срібло, бронзу, ⁶ блакитне, пурпурове та ясно-червоне полотно, тонкий льон, козячу вовну, ⁷ дублені баранячі шкіри, шкури, дерево акації, ⁸ оливу для світильників, пахощі для оливи помазання й запашного куріння, ⁹ камінь онікс та інше каміння, для прикрашання ефоду й нагрудника^[d].

¹⁰ І кожен ремісник із вас нехай прийде й зробить усе, що Господь наказав: ¹¹ Святий намет й намет для нього, покриття, гачечки, бруси, засуви, жердини й поставці. ¹² Ковчег, жердини для нього, віко для відпущення гріхів і покривало для перегородки, ¹³ стіл, жердини для нього, все його приладдя й хліб присутності, ¹⁴ світильник для освітлення, весь його посуд, поставці й оливу для освітлення, ¹⁵ вівтар для запашного куріння і його жердини, оливу для помазання, запашний ладан, завісу для входу до святого намету, ¹⁶ вівтар для жертви спалення, бронзову решітку до нього, його жердини й усе приладдя, посуд для обмивання й поставець для нього, стовпи й поставці до них, ¹⁷ запони для подвір’я зі стовпами й поставцями до них, запону для входу на подвір’я, ¹⁸ кілки для святого намету та подвір’я, а також мотузку для них, ¹⁹ особливе вбрання для служби у святилищі, священне вбрання Ааронові та його синам, щоб вони могли служити священиками”».

Народ приносить дари

²⁰ І пішла тоді вся громада ізраїльтян від Мойсея. ²¹ І кожен прийшов, кого серце спонукало, чий дух вимагав того, та приніс дар Господу для служби в наметі зібрання і все для священного вбрання. ²² Прийшли чоловіки й жінки, та всі, хто бажав, поприносили гачки^[e], сережки, перстні, намиста, золотий посуд і різні золоті прикраси. Кожен приносив золоті дари Господу.

²³ Кожен, хто мав блакитне, пурпурове та ясно-червоне полотно, тонкий льон, козячу вовну, дублену баранячу шкіру або шкуру, приносив усе те. ²⁴ Кожен, хто був зворушений, приносив срібло чи бронзу у дар Господу. Кожен, у кого було дерево акації для будь-якого використання, віддавав його Господу. ²⁵ Кожна жінка, що мала вправні руки, власноручно пряла блакитне, пурпурове і ясно-червоне полотно і тонкий льон і приносила його. ²⁶ Всі жінки, кого серце спонукало, майстерно пряли козячу вовну. ²⁷ Старійшини приносили камінь сердолік та інше коштовне каміння, щоб повправляти його в ефод і в нагрудник. ²⁸ Приносили пахощі, оливу для світла, прянощі для запашного куріння. ²⁹ Всі діти Ізраїля, кого серця спонукали принести щось для роботи, яку Господь через Мойсея наказав виконати, приносили добровільний дар Господу.

Безалел та Оголіав

³⁰ Мойсей сказав народу Ізраїля: «Послухайте, Господь обрав Безалела, сина Урі, сина Гура з Юдиного роду. ³¹ Він сповнив його Духом Божим, умінням, розумом і знаннями до виконання різноманітної роботи. ³² Щоб він задумував і майстерно виконував роботи по золоту, сріблу та бронзі; ³³ огранював коштовне каміння для оправи, різав по дереву й виконував різну майстерну роботу. ³⁴ Господь дав Безалелу та Оголіаву, сину Агісамака з Данового коліна, вміння навчати. ³⁵ І сповнив Він їх умінням виконувати будь-яку ремісничу, художню роботу, вишивати по блакитному, пурпуровому та ясно-червоному полотну, по тонкому льону, а також ткати. Вони—майстри до всякої роботи й усілякого майстерного ремісництва.

Саддукеї намагаються зловити Ісуса на слові

(Мк. 12:18-27; Лк. 20:27-40)

²³ Того ж дня декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його: ²⁴ «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”^[a]. ²⁵ От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, та через те, що в нього не було дітей, другий брат узяв шлюб із тією жінкою. ²⁶ Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома—вони померли, не залишивши дітей. ²⁷ Останньою померла жінка.

²⁸ Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»

²⁹ Ісус сказав: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої. ³⁰ Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних. ³¹ А щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Господь сказав: ³² „Я—Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”^(A). Господь є Богом живих а не мертвих. Тож усі вони—живі».

³³ Коли люди почули це, то були вражені Його наукою.

Яка заповідь найважливіша?

(Мк. 12:28-34; Лк. 10:25-28)

³⁴ Почувши, як Ісус Своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом. ³⁵ Один із них, знавець Закону Мойсея запитав, випробовуючи Ісуса: ³⁶ «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?» ³⁷ Ісус відповів: «„Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм”^(B). ³⁸ Це перша і найголовніша заповідь. ³⁹ Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: „Любіть ближнього^[b] свого, як себе самого”^(C). ⁴⁰ Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді».

Чи є Христос Сином Давидовим або Сином Божим?

(Мк. 12:35-37; Лк. 20:41-44)

⁴¹ Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, які зібралися там: ⁴² «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син». ⁴³ Ісус сказав: «Як же тоді Давид, якого надихнув Дух Святий, назвав Його Господом, коли казав:

⁴⁵ Тобто сам Давид називав Христа „Господом”. То як же Він може бути Сином Давидовим?» ⁴⁶ Але ніхто Ісусу на те нічого не міг відповісти, і відтоді ніхто не наважувався Його про щось питати.