Add parallel Print Page Options

А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!

А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.

І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!

І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт.

І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:

Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.

А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!

Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.

11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!.

12 І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.

13 А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома.

14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

15 І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм?

16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!

17 А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.

18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!

19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!

20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,

21 та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!

22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?

23 Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!

Мойсей і Аарон постають перед фараоном

Потім Мойсей і Аарон й сказали фараону: «Так мовить Господь[a], Бог Ізраїлю: „Відпусти Мій народ, щоб він міг відсвяткувати на Мою честь у пустелі”». Але фараон відповів: «Хто такий Господь, що я маю слухати Його й відпустити Ізраїль? Я не знаю Господа й не відпущу народ цей».

Вони тоді кажуть: «Бог євреїв[b] зустрівся з нами. Дозволь нам піти у триденну путь у пустелю, щоб ми змогли принести жертву Господу, нашому Богові, щоб Він не вразив нас чумою чи мечем». Та єгипетський цар сказав їм: «Мойсею та Аароне, чому ви відвертаєте людей від їхньої роботи. Вертайтеся до ваших клопотів. Народ цієї землі такий чисельний, а ви примушуєте їх покинути роботу».

Фараон карає народ

І фараон наказав наглядачам за людьми і їхнім старшим: «Не давайте більше людям соломи для виготовлення цегли, як раніше. Нехай ідуть і збирають солому для себе самі. А ви вимагайте від них ту ж кількість цегли, що вони виробляли раніше. Її не повинно бути менше, бо всі Євреї ледарі. Тому й репетують: „Ходімо принесемо жертву нашому Богові”. Тож нехай праця людей буде тяжкою, щоб вони займалися нею, а не звертали увагу на брехню».

10 Тож наглядачі та старші повиходили й сказали народу: «Так каже фараон: „Я не даватиму вам більше соломи. 11 Ідіть і збирайте солому де знайдете, але знайте, що норму вашу ніскільки не зменшено”».

12 І порозходилися люди по всій єгипетській землі, шукаючи стерню замість соломи. 13 Наглядачі підганяли їх, кажучи: «Виконуйте щоденну норму, як і тоді, коли мали солому». 14 Фараонові наглядачі поставили над ними старших з ізраїльтян, і їх били, примовляючи: «Чому ви не виконали свою норму, як раніше?»

15 Ізраїльські старші прийшли й звернулися до фараона: «Чому ти так ставишся до своїх слуг? 16 Соломи не дають твоїм слугам, а кажуть: „Виробляйте цеглу”. Твоїх слуг побито, але це вина твоїх власних людей».

17 Той відповів: «Ви ледацюги, тому й кажете: „Ходімо принесемо жертву Господу”. 18 А зараз йдіть до роботи! Не дадуть вам соломи, а потрібну кількість цегли мусите виробити». 19 І побачили євреї-десятники, що потрапили в біду, почувши: «Ви не повинні зменшувати щоденної кількості цегли». 20 Вийшовши від фараона, вони зустріли Мойсея та Аарона, що чекали, аби привітати їх. 21 І вони сказали: «Нехай Господь побачить вас і судить за те, що ви зробили нас огидними фараонові та його слугам, вклали меч у їхні руки, щоб нас повбивати».

Мойсей скаржиться Богу

22 Мойсей повернувся до Господа і сказав: «Господи, навіщо Ти накликав лихо на цих людей? Чому Ти послав мене? 23 Відтоді, як я прийшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цим людям, а Ти так і не визволив свій народ».

Footnotes

  1. 5:1 Господь Або «Ягве». Див.: «Ягве».
  2. 5:3 євреїв Або «ізраїльтян». Також див.: Вих. 5:14, 15, 19.