Add parallel Print Page Options

11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?

12 Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!

13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.

14 І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

Read full chapter

11 Мойсей почав благати Господа, свого Бога, такими словами: «Нащо Ти, Господь, розпалюєш гнів Свій проти Свого народу, що вивів із Єгипетської землі великою силою й могутньою правицею? 12 Навіщо єгиптянам казати: „На лихо Він вивів їх, щоб знищити в горах і стерти з лиця землі?” Відверни Свій палаючий гнів, відверни лихо. 13 Згадай Авраама, Ісаака, Ізраїля, слуг Твоїх, як клявся Ти їм Собою, обіцяючи їм: „Я примножу ваших нащадків і буде їх, як зірок у небі. І всю цю землю, що пообіцяв, Я віддам вашим нащадкам у довічне володіння”».

14 Тоді Господь пожалкував Свій народ і відвернув лихо, яке погрожував навести на нього.

Read full chapter